Автор:
Протягом короткого часу з’явилося багато інформації про поставки нових озброєнь, ЄС колективно тисне на Німеччину щодо передачі танків Leopard, а остаточне рішення знову вперлося у доволі нерішучого канцлера ФРН Олафа Шольца.
Після того як кілька українських міст зрівняли із землею, можна було додуматися, що рано чи пізно РФ почне бити по інфраструктурі України і захоплюватиме електростанції. Зрештою, сам наступ на Київ почався в тому числі з окупації ЧАЕС, а невдовзі й Запорізької АЕС. Неважко було передбачити, що одна з цілей РФ – знову узалежнити Україну енергетично, однак не лише від російського газу і нафти.
Що ми побачили в результаті?
Перші генератори почали постачати в Україну після того, як іранські “шахеди” почали вибухати на енергооб’єктах. Те ж саме стосується систем ППО “Patriot”, рішення про надання яких прийняли лише після того, як одна з ракет впала на території Польщі. Коли стався обстріл житлових будинків ракетами, які наше ППО не може збивати, до теми повернулися знову.
Тема ППО взагалі одна з хворих мозолей Заходу в контексті реакції на дії РФ на території України. Зрозуміло, що інформація про поставки є закритою, однак можна простежити хронологію подій і зробити висновок, що поставки з якоїсь причини затримуються.
На жаль для нас про жодні затримки не йдеться, якщо ми говоримо про Іран. Дрони – це не системи ППО, але Іран набагато швидше закриває військові потреби Москви, ніж Вашингтон і Брюссель потреби України. Причому якщо порівняти кількість союзників РФ і України, то поставки зброї нагадують гонку кролика з черепахою. Хто в цій гонці кролик – здогадатися не важко
Так, режими держав-вигнанок не грають за правилами Вестфалю і конвенційної війни, але в сенсі поставок зброї Захід на крок позаду. Москва має ініціативу, бо весь час вибирає цілі, які з однієї сторони можна спрогнозувати, однак США з ЄС реагують вже post-factum, тобто після того, як трагедія вже сталася. Якщо б Україна мала достатньо озброєння і систем ППО, тоді не довелося б постачати генератори і створювати окремі бюджети для відновлення української критичної інфраструктури. Як скупий платить двічі, так і Захід платить двічі за свою нерішучість. Найяскравішим прикладом є те, що уряд ФРН оголосив, що виділяє Україні 52 мільйони євро на електрику і тепло.
Якщо б процес постачання систем ППО та іншого озброєння не гальмувався, то у цих коштах не було би потреби. А якщо б і була, то сума мала би значно менший розмір, адже вчасні поставки дозволили б захистити на сьогоднішній день зруйновану інфраструктуру. На цьому окремо наголосив Володимир Зеленський під час свого виступу на форумі у Давосі.
«Час, який вільний світ використовує для роздумів, використовується терористичною державою для вбивств», – зазначив президент
Ця фраза є просто найвлучнішим описом ситуації, поданої вище. Адже навіть під час зустрічі контактної групи на базі Рамштайн жодного рішення про розблокування поставок танків Leopard-2 так і не було прийнято. Справа так і не зрушила з мертвої точки, попри запевнення Шольца, що Німеччина узгоджує подібні рішення із США. США ніби не проти, в чому тоді проблема в такому разі?
Міністр оборони ФРН Борис Пісторіус під час останнього Рамштайну заявив те, що й так всі знали.
“Ми не можемо сказати чи буде сьогодні якесь рішення і коли воно буде прийняте”
Тобто чергова зустріч контактної групи в Рамштайн знову вперлась у дискусію, яка закінчиться тоді, коли ще один житловий будинок перетворять в руїни. Тоді тема пришвидшення поставок знову матиме прогрес, але знову буде реакцією на трагедію, а не її попередженням. Зброя, яка вчасно з’являється в руках ЗСУ не лише наближає перемогу України у війні, але й суттєво економить кошти, які все одно потім будуть включені у нові пакети допомоги, але в трикратному розмірі.
Те ж саме буде із важким озброєнням – його в кінцевому результаті все одно дадуть через скрип зубами, але після того, коли на офіційних сторінках МЗС і президента у Facebook i Twitter знову будуть фото трупів і руїн.
Для прикладу ще в листопаді Міноборони США не планувало передачу систем Patriot Києву. Лише після того, як українські електростанції розбили “шахедами”, а російська ракета влучила в будинок у Дніпрі і з-під завалів дістали 46 тіл, про передачу систем ППО Patriot заговорили всерйоз.
За словами очільника Міноборони Олексія Резнікова, навчання з обслуговування вищезгаданих систем триватиме 10 тижнів. Якщо б США включили б передачу ще в літні пакети допомоги, то наслідки російських обстрілів не були б настільки критичними. За цей час Україна вже би мала сотні навчених спеціалістів.
Складається враження, що Захід кожного разу, наче якийсь доколумбовий Бог, потребує людської жертви, щоб в обмін на неї надати те, що просить Україна. Найгірше те, що жертва не обмежується військовими, які принаймні знають, на що вони йдуть. Чим далі, тим частіше в жертву приносять дітей і жінок, як це сталося у Броварах.
Так, загибель очільника МВС Дениса Монастирського і представників МЗС – це теж результат цієї війни і нерішучості наших союзників. Якщо припустити, що це умисний теракт, як у випадку трагедії під Смоленськом в 2010 році, то тоді мимоволі постає питання:
Хто буде наступним?
Якщо Росії нічого не коштувало збити польський літак з президентом Качинським у мирний час, то невже хтось має сумніви, що Путін не піде тим же шляхом тоді, коли в нього повністю розв’язані руки? Зрештою, заклики ліквідувати Зеленського чи фантазії на тему викрадення одного з міністрів якоїсь країн НАТО вже звучали в студіях федеральних каналів.
Які висновки із ситуації тут можна зробити?
США з ЄС повинні однозначно змінити підхід до цієї війни, яка має властивість поширюватися за межі України. Путін зайшов занадто далеко, з чим всі в принципі згодні, але намагаються шукати раціональне зерно в абсолютно ірраціональній поведінці.
Чим швидше Захід стане кроликом в гонці з черепахою, тим швидше закінчиться війна і НАТО перестане боятися прямої конфронтації з Росією. Якщо ж США і ЄС продовжать реактивну політику, то російсько-іранський кролик дуже скоро почне диктувати їм умови не лише в питанні України, але й на інших стратегічно важливих для Вашингтона і Брюсселю фронтах.
