Автор:
В психології бізнесу, та й не лише в ній, є реактивний та проактивний метод реагування на події. Якщо простежити ситуацію до 24.02.2022, то скупчення російських військ на кордоні з Україною виглядало як спроба шантажу і тестування реакції Заходу. Поставки важкого озброєння ще перед повномасштабним вторгненням належать до проактивної політики України і Заходу у відповідь на можливий напад. Тим не менш, зараз Україна повернулась до реактивного підходу, якщо йдеться про відповідь на російські обстріли цивільних об’єктів.
Тож чи потрібна Україні власна стратегія превентивної війни як проактивна модель реакції на дії РФ.
Доктрина Буша
Сполучені Штати Америки звикли вести війну не на своїй території, а єдиний виняток (якщо не зважати на поодинокі терористичні атаки), коли такий прецедент був у США – це 11 вересня 2001 року.
Саме після того, як у Всесвітній торговий центр було скеровано два пасажирські лайнери, США прийняли доктрину Буша. Остання давала Сполученим Штатам право на війну проти тих держав, що надають притулок терористам, а також вести, так звану, превентивну війну на території країн, що служать притулком для терористичних організацій. Всі ці дії були законодавчо врегульовані прийняттям федерального закону, відомого як US Patriot Act в жовтні 2001 року.
Ще донедавна в очах Вашингтону ми були десь на рівні Афганістану. Масові здачі афганської армії у полон талібам викликали острах, коли йшлося про передачу Україні американського озброєння. Київ же, згідно з оцінками американців, мав впасти протягом перших 90 годин протистояння з російською армією. В реальності українська армія майже півроку успішно протистоїть Росії, а США нарешті почали поставки серйозних озброєнь.
Як бачимо, українці успішно засвоїли принципи роботи HIMARSів, що можна простежити по кількості зруйнованих складів. Щодо ефективності використання протитанкових комплексів Javelin, то тут українська армія встановила рекорд з влучання.
Діалог чи превентивні удари?
Те, що можна простежити по риториці окремих країн-учасниць ЄС, Київ намагаються схилити до діалогу з Москвою. На цьому неодноразово наголошували Шольц з Макроном, а нещодавно голос подала і Марін Ле Пен, сказавши, що поставки зброї для України сприяють лише ескалації конфлікту.
Як би Кремль не намагався переконувати світ, що поставки зброї = ескалація, насправді ми бачимо протилежну тенденцію. Попри всю пропаганду РФ, українська армія за допомогою західного озброєння радикально змінює ситуацію на фронті.
Варто, однак, брати до уваги, що як НАТО, так і Адміністрація Байдена поки що бояться, що Україна почне наносити превентивні удари по російській території.
Якщо в 2014 році, коли РФ приховувала свою присутність в Криму і на Донбасі, такий страх був виправданий, то сьогодні він позбавлений сенсу. Як Путін, так і всі російські офіційні обличчя, стверджують, що вони воюють з НАТО і США на території України. Кремль також наголошував, що цілями для його ракет стануть також конвої, котрі поставляють зброю для України з країн НАТО.
Тобто аргумент, що НАТО і США бояться Третьої світової – не зовсім вірний. Москва погрожувала і погрожує не лише Україні, а всім, хто надає Києву будь-яку підтримку. Росія вже, de facto, її оголосила, просто деякі країни ЄС і окремі політики чи експерти намагаються займатися умиротворенням Путіна.
НАТО чи США не обов’язково вступати у конфронтацію з РФ. Хоча рівень “2-ї армії світу” вже всі побачили. Вона відверто не “тягне” в Україні: деморалізована і наносить удари виключно по цивільних об’єктах.
Після обстрілу торгового центру в Кременчуці послідував новий обстріл офісних приміщень у Вінниці. Росіяни чудово розуміють, куди вони стріляють і це прекрасно розуміють як в Брюсселі, так і у Вашингтоні. Після того, що сталося, вже немає змісту говорити про якийсь діалог і компроміси з Путіним.
Як ми вже згадували, будь-яка війна закінчується переговорами, але принциповим питанням є те, наскільки сильна у кожної зі сторін переговорна позиція.
Варто також згадати той факт, що на ризик визнання себе державою-спонсором тероризму Росія почала кричати, що оголосить Києву війну і почне масові бомбардування. Якщо РФ лише збирається оголосити Києву війну, то що тоді відбулося 24.02.2022?
Як не дивно, але чомусь Путін погрожує не тим, хто планує визнати РФ державою-спонсором тероризму, а саме Україні. Це означає, що окрім блефу і погроз, Москва вже не має чим крити. Після слів Джонсона, що Великобританія залишає за собою право нанести ядерний удар у відповідь, аргумент з ядерною зброєю також відверто слабкий.
Висновок:
Удари по російській території HIMARSами несуть свої ризики, але Кремль навряд чи наважиться на відкриту конфронтацію з НАТО і США. Якщо захоплення Києва стало для росіян чимось на зразок Mission Impossible, то війна з усім військовим блоком і головним геополітичним суперником в постаті США призвела би до доволі швидко демілітаризації Росії.
В перші дні війни РФ знищила цілі полігони і військові частини, а зараз перейшла до цивільних об’єктів.
По всіх міжнародних конвенціях і звичаях війни Україна має право наносити превентивні удари саме по російській, а не окупованій росіянами території.
24 лютого 2022 року Путін оголосив про відкрите вторгнення російської армії на територію України. Вже цей прецедент дозволяє переглянути вимогу США не наносити удари по території Росії.
Зрештою, Україна вже перенесла війну на територію російських прикордонних міст. Те, що українці цього відкрито не визнають, жодним чином не впливає на фактичний стан справ.
Чи не варто в такому разі задуматися про власну доктрину превентивної війни?
