Україна = КНДР? Як виглядає фронт інформаційної війни?


Автор:

Як працює російська пропаганда?

Одним із ключових прийомів пропаганди є зміщення фокусу з агресора на жертву. Цей прийом відомий під назвою віктімблеймінг, тобто звинувачення в злочині жертви і відповідно виправдання агресора. Тебе побили? А от не треба було там ходити вночі, сам винен/сама винна. Тебе пограбували? А не треба було багато заробляти. Тобто, якщо йти за цією логікою, то українці винні у садизмі та психопатії РФ відносно себе, тому що були не в тому місці і не в той час. Читай “не погодились на вимоги Путіна”.

GETTY IMAGES

Звичайно ж, у світлі сьогоднішніх подій і переоцінки ролі СРСР істориками та політиками Путіну треба знову звинуватити жертву в тому, що вона сама змусила агресора напасти на неї. Той факт, що СРСР, ідеологія якого сьогодні активно відроджується у РФ, був співучасником того нападу тактовно замовчується. Та не про це мова.

Одна ціль – різні аудиторії

Пропаганда діє на різні сегменти суспільства, підлаштовуючись під близькі, а іноді й болючі теми. Для мусульман вигадали джихад, православним розповідають про сатанізм, імперцям про бунт у колонії, а тим, хто ностальгує за СРСР, про відродження Радянського Союзу. Це вказує на ще один цікавий момент, який наше суспільство залишає поза своєю увагою, проте він може торкнутися кожного у разі перемоги РФ у цій війні.

Нове, добре забуте старе. І РФ дотримується цієї формули. Класичними для них уже стали старі методички про фашизм і диктатуру, які розганяє навіть опозиція. Чому класичними? Тому, що ця стара пісня звучить на всіх територіях, куди росіяни дотягли свою руку, включаючи нас. Звичайно ж, про фашизм і зелену хунту ніхто відкрито не кричить, але чим далі, тим більше чути про узурпацію влади та відсутність виборів із уст окремих українських політичних діячів.

Однією з найпоширеніших ІПСО зараз є про те, що Україна поступово йде шляхом КНДР, бо закрила кордони і проводить мобілізацію, а конституційні права обмежені режимом воєнного стану. Давайте тут розберемося детальніше. У якості ілюстрації візьмемо недавні стихійні протести проти мобілізації у селі Космач.

“Космацька Народна Республіка” або від кого ми захищаємось?

Пізніше, під час зустрічі з військовими, які вирішили винести питання мобілізації на публічне обговорення, окремі люди навіть стверджували, що не розуміють від кого потрібно захищати Україну, бо офіційно немає стану війни. Тобто в країні, яка йде шляхом КНДР, жорстких правил і обмежень, можна публічно заперечувати агресію і відмовлятися йти на військову службу?

Тоді, за логікою тих, хто так вважає, усе село вже мало б поїхати у трудові табори, а їх майно вилучатися на користь армії і продаватися на аукціоні.

Король Ночі і армія здичавілих – що чекає на тих, кого окупують?

Як сказано вище, для кожної аудиторії у росіян свій пропагандистський меседж. В український полон потрапляють люди різних національностей: починаючи від тих, хто махав російськими прапорами в Криму й на Донбасі, закінчуючи чеченцями, башкирами та дагестанцями з тувинцями. Усі вони, у свою чергу, так чи інакше є потерпілими від рук росіян. Напрошується сам дуже простий висновок: росіяни не лише не несуть жодного визволення і міфічного порядку, а навпаки, насильно паспортизують населення окупованих територій і змушують воювати спочатку проти своїх співгромадян, а далі й проти найближчих сусідів.

Можна скільки завгодно стверджувати, що це ІПСО української влади, щоб мобілізувати якомога більше людей, та історичний досвід поневолених росіянами народів свідчить про протилежне. Усі, кого окупувала Росія, згодом опиняться на війні за її імперські інтереси. На прикладі нашої війни ми бачимо, що на людські життя, чиї б вони не були, Путін зважати не збирається.

Космач є енциклопедичним прикладом того, як працює російська пропаганда. Ситуація в одному селі демонструє те, як його населення було поглинуте інформаційним вакуумом настільки, що місцеві мешканці не бояться вголос стверджувати, що їх треба визволяти не від росіян, а від ТЦК.

Російська “демократія” і українська хунта

Невдовзі тема про КНДР ще більше набере обертів у ЗМІ. У березні 2024 року мають відбутися президентські вибори у РФ, основна мета яких не стільки демократичний процес, скільки демонстрація того, що в Росії працює демократія, а Україна будує диктатуру на чолі із Зеленським.

Кремль уже намагався зіграти на обуренні суспільства, спровокованим звільненням Залужного. В інтернеті поширювались відео, сконструйовані штучним інтелектом із нібито закликами колишнього головнокомандувача полишати позиції на фронті і йти на Банкову. Такий сценарій був би ідеальним для Путіна, адже це дозволило би здобути значну перевагу на фронті та зі всіх екранів та радіостанцій говорити, що в Україні громадянська війна, а владу захопила озброєна хунта.

Основною метою таких операцій є підміна понять, зокрема, відвернення уваги від російської агресії та її справжнього винуватця, а також переконування українців, що вони дійсно жертви диктатури, а росіяни їх намагаються визволити.

Таким чином, зміщується акцент з війни й необхідності захищати свою країну, що є конституційним обов’язком громадянина, на те, що ТЦК незаконна організація і знаряддя репресій. За сценарієм українцям вбивають у голови, що влада нібито витирає ноги об Конституцію, бо порушує фундаментальні права громадян, а, насправді, ніхто не зобов’язаний іти на війну за інтереси олігархів. Ще до теми олігархів додається чисто російська конспірологія про світовий капітал і що, нібито, сам колишній прем’єр Великобританії Борис Джонсон прибув до Києва як посланець колективного Заходу за кілька днів до повномасштабного вторгнення і сказав, що ми повинні воювати до “останнього українця”. Цю ж тезу нещодавно активно розганяв Арестович в одному зі своїх стрімів.

Відтак справедливо запитати: за які інтереси олігархів та світового капіталу наші люди гинули у боях за Бахмут і Авдіївку чи захищали столицю?

Євроатлантичний “бізнес на крові” і дволикий Янус санкцій

У 2022 році Росія також активно працювала над тим, щоб спровокувати соціальний вибух у країнах ЄС, розповідаючи, що Європа замерзне зимою без російського газу. Тобто посил такий, що постачати Україні зброю – означає підтримувати війну й унеможливлювати мир. Але купувати російські газ та нафту, вливаючи в російську економіку кошти, із яких виготовляються ракети – це вже не підтримка війни, а взаємовигідне партнерство та business as usual.

Якщо переглянути історію повоєнної Європи, то всі казки про те, як європейці заробляють на війні в Україні є абсурдними. Війна завжди шкодить бізнесу, адже руйнує економічні зв’язки між країнами, нищить критичну інфраструктуру і суттєво знижує рівень інвестицій. Крім цього, вона провокує міграційні кризи, створюючи кадровий дефіцит на ринку праці. Прийом українських біженців продовжує створювати навантаження на бюджети країн ЄС, а введені проти Росії санкції провокують економічні збитки не лише для росіян, але й також для європейців.

Вся ідея Євросоюзу була заснована на тому, що економічна інтеграція і свобода руху людей, товарів, послуг і капіталу знизить ризики нової війни на континенті. Слід визнати, що Євросоюз опинився у складній внутрішньополітичній обстановці, бо його лідери повинні б пояснювати чому податки їх громадян, включені у пакети допомоги є інвестицією в безпеку цілого регіону, а відмова від дешевого російського газу – це протидія поширенню війни на його територію.

Російський modus operandi і права та обов’язки громадян

Та повернемося знову до Конституції, за яку всім так болить серце і яку, між іншим, російський пропагандист Антон Красовський (про це вже мабуть встигли забути) погрожував спалити на Хрещатику.

Зупинимось на кількох її статтях:

Стаття 60.
Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.
За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Стаття 64
Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Стаття 65
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Тобто, мобілізація громадян абсолютно  не суперечить основному закону держави, а в умовах стану війни вони зобов’язані захищати її територіальну цілісність. Дуже добре завжди говорити про свої права, одночасно, забуваючи про обов’язки, які зазначені в тому ж документі, на який борці за громадянські права постійно посилаються.

Копаючи глибше, можна дійти до ще одного висновку: для багатьох людей, що піддалися впливу російської пропаганди, більшість з її меседжів дозволяють знімати з себе відповідальність перед самими собою. Одні підуть служити тільки після депутатів, інші сидітимуть в окопах лише разом з їх дітьми, а ще інші, після того, як зникне вся корупція і коли Зеленський із Путіном зустрінуться віч-на-віч на чолі своїх армій десь під Бахмутом.

Мова зовсім не про те, що вся країна має зупинитися і поїхати на війну, адже економіка також повинна працювати. Хочеться одразу заперечити аргумент, що хтось не піде до війська, адже платить податки. Військові теж платять податок із кожної зарплатні при цьому щодня ризикують своїм життям та здоров’ям, виконуючи обов’язок, передбачений тією ж Конституцією.

“Розділяй і владарюй”

На практиці нічого ж не змінилося. Принцип “розділяй і владарюй” залишається modus operandi Кремля.

Давно час забути про “тупих мобіків” і перестати недооцінювати ворога. Росіяни теж проводять роботу над помилками і вже зрозуміли, що коли проти них воюватиме вся країна, а не лише регулярна армія, то перемоги їм не бачити, як власних вух. Саме тому машина пропаганди цілодобово працює на розділення українського суспільства. Одночасно з консолідацією росіян навколо ідеології “Русского Мира”, котра для кожної категорії населення має відповідний формат.

У цій історії українців позиціонують як “жертв диктатури та зовнішнього управління Заходу”, тоді як росіянам постійно розповідають, що вони обложена фортеця, НАТО постійно розширяється на Схід, а під загрозою фундаментальні цінності й спосіб життя росіян.

Поки що Кремль має значні успіхи на інформаційному фронті, а от чи втіляться російські плани, які ховаються в тумані нашої війни, безпосередньо залежить від участі кожного громадянина.

Теги:

Автор

  • Владислав Ковальчук

    Засновник АЦ “Хімера”

    Випускник Варшавського Університету Суспільно-Гуманітарних Наук (University of Social Sciences and Humanities) факультету міжнародні відносини. Має ступінь магістра за спеціалізацією Національна Безпека, виданий Люблінським Університетом імені Марії Кюрі-Склодовської.
    Раніше один з організаторів щорічних конференцій і постійний аналітик Intermarium Support Group.

    Сфера наукових інтересів:
    Міжнародні відносини, правосуддя перехідного періоду, боротьба з тероризмом, асиметричні конфлікти, війна з наркотиками, діяльність спецслужб.



    Переглянути матеріали


Обговорити публікацію можна в нашому телегам-чаті:


XIMERA не несе відповідальності за наслідки публікації та використання матеріалів, розміщених на сайті в інших джерелах. Думка авторів публікацій, коментарів, розміщених на наших сторінках, може не збігатися з думками і позицією Центру.
Цитати подано зі збереженням оригінальної орфографії та пунктуації.