Автор:
Російський симбіоз терору і тероризму
Коли ми наполягаємо на тому, що Росія не просто країна-спонсор тероризму, а саме держава-терорист, то маємо на увазі більше, ніж просто популістичне формулювання. Йдеться про дещо більше, адже російський терор всередині самої Росії утворює такий собі симбіоз із російським геополітичним тероризмом.
Щоб пояснити детальніше, треба заглибитися у хронологію подій, що мали місце задовго до 2014 року.
рязанський цукор
У середовищі політологів та міжнародників є крилатий вислів, відомий як “рязанський цукор” або “чай з рязанським цукром”. Суть його в тому, що за вказівкою російської влади здійснювався цілеспрямований підрив житлових будинків з метою скинути всю вину на “чеченських терористів”. На відміну від Буйнакська і Волгодонська, теракт у Рязані був попереджений лише завдяки випадковості. Один з мешканців випадково побачив підозрілих осіб, що заносили в підвал мішки із невідомим вмістом. Як наслідок, на місце події була викликана поліція і ФСБ і по всіх місцевих каналах було оголошено про попереджений акт тероризму. По гарячих слідах були затримані й виконавці, але потім подзвонили з управління ФСБ Москви. Версія про теракт була замінена на “антитерористичні навчання”, мішки з гексогеном, що були знайдені в підвалі, слідство внесло у протокол як мішки з цукром.
Всі ці події були задокументовані агентом-перебіжчиком ФСБ (rogue agent) Олександром Литвиненком, який через деякий час був отруєний у Лондоні полонієм-210. Такі дії були частиною кампанії по розпалюванню війни в Чечні. Фактично політичне керівництво РФ організувало серію терактів проти власних громадян, щоб реалізувати свої імперські геополітичні прагнення. Щодо книги Литвиненка “ФСБ взрывает Россию“, то вона внесена у федеральний список екстремістських матеріалів.
Смоленська авіакатастрофа
Не менш важливим випадком є падіння літака під Смоленськом, у якому загинув тодішній президент Польщі Лех Качинський з Першою леді Марією Качинською, а також ряд політиків і військових першого рангу.
Попри те, що існує безліч версій, все ж таки все сходиться на тому, що замовником і виконавцем є Росія. Причиною, скоріш за все, є те, що Качинський фактично врятував Грузію у 2008 році, прибувши разом з Віктором Ющенком та лідерами країн Балтії до Тбілісі. Чорні скриньки зі збитого літака польській стороні так і не передали, хоча від моменту трагедії минуло вже 12 років.
Цим російський тероризм не обмежується.
Отруєння мера Праги
Окрім використання хімічної зброї на території Євросоюзу проти своїх колишніх агентів, як наприклад Литвиненко і Скрипалі, був також випадок, який не набув такого широкого розголосу. Йдеться про попереджену чеськими спецслужбами спробу отруєння мера Праги Зденека Гржиба, який ініціював демонтаж пам’ятника маршалу Конєву.
Виконавцем була не третя сторона, а згідно з офіційною версією слідства, Андрій Кончаков – російський дипломат і виконувач обов’язків керівника “Россотрудничества”. Останній провіз на територію Чехії рицин – речовину, якою мали отруїти мера Праги. Тобто йдеться вже не про ліквідацію агента, який перейшов на сторону ворога, а політика однієї з країн Європейського Союзу.
Російський геополітичний тероризм
Сьогодні, коли росіяни атакують критичну інфраструктуру України іранськими дронами-камікадзе, ми стаємо свідками нової фази російського геополітичного тероризму. Об’єкти, по яких наносяться удари, а це житлові будинки та енергетична інфраструктура за межами лінії фронту, є саме актом державного тероризму. Нагадуємо, що головною метою тероризму є використання насильства задля досягнення політичної мети.
Мета Путіна – спочатку схилити Україну до переговорів і миру на умовах Москви, а потім остаточно поглинути. Цього він досягає саме насильницькими і терористичними методами.
Так як джерелом влади в демократичних державах є саме народ чи громадянське суспільство, то мета РФ залякати саме тих, хто вибирає владу кожних 4 роки. Це слабке місце в обороні, яке, однак, не працює у випадку режимів авторитарних. По суті, Росія використовує принципи демократії, щоб в подальшому її знищити. Путін не потрібно хвилюватися про наступну президентську кампанію і перемогу на виборах, а після обнулення його президентських термінів і поправок до конституції тим паче.
Державний тероризм – правові прецеденти
Нещодавно парламент Естонії проголосував за рішення визнати РФ державою-спонсором тероризму. Ми ж наполягаємо на необхідності введення в обіг терміну “держава-терорист”, на користь чого навели аргументи вище. Для цього є також правові прецеденти у міжнародному праві, деякі з них створила сама ж Росія своїми останніми діями.
В 1987 році північнокорейські агенти Кім Хен Хі та Кім Син Іль організували вибух пасажирського літака Boeing 707 компанії Korean Air. Внаслідок вибуху загинуло 115 людей, Кім Хен Хі була затримана, в той час як її спільник встиг покінчити життя самогубством. Замовниками теракту слідство визнало владу КНДР.
Іншим випадком є теракт, що відбувся в 1988 році. Йдеться про вибух пасажирського літака Boeing 747-121 над Локербі у Шотландії. Від вибуху загинуло 270 людей, тобто пасажири і ті, хто знаходився на місці падіння літака. Винними були визнані працівники лівійських спецслужб, а Лівія за рішенням суду погодилась виплатити родинам загиблих моральну компенсацію.
Перший і другий випадок показують, що визнана винною була не третя сторона, від якої КНДР і Лівія мали змогу відмежуватися, а саме спецслужби і керівництво цих держав.
Нова стратегія війни
Російський тероризм в Україні доводить те, про що вже йшлося у нашій попередній публікації, а саме необхідність у терміні “держава-терорист” з всіма наслідками для організаторів і виконавців.
Для цього кроку потрібна політична воля, адже після 11 вересня весь світ вступив у війну з тероризмом, тому що відчували спільну загрозу від Аль-Каїди та Осами Бін Ладена як її лідера. На жаль, поки що ЄС та НАТО об’єднуються проти РФ і Путіна суто на політичному рівні, не бажаючи вступати у війну проти спільної для всіх загрози. Одна людина шантажує весь світ ядерною кнопкою, погрожуючи перетворити всіх на ядерний попіл.
Мотиви США і НАТО зрозумілі, однак всіх російських терактів можна було би уникнути, адже обстріли Києва і постійні повітряні тривоги вже давно стали для українців буденністю. Путін в даній ситуації заслуговує на титул проактивного терориста, в той час як союзники України реагують на теракти РФ реактивно, а не проактивно та превентивно.
Україні необхідна не лише своя власна стратегія превентивної війни, але й набагато ширша військова, економічна та політична підтримка такої стратегії зі сторони її союзників.
De facto, США і Північно-Атлантичний альянс вже є учасниками війни, а Путін неодноразово наголошував, що він воює не з Україною, а з колективним Заходом.
Для підсумку варто задати питання:
Що принципово міняється для Сполучених Штатів і НАТО, якщо вони оберуть проактивний, а не реактивний підхід до ситуації? Зрештою, саме вони передають Києву всі розвіддані щодо планів Кремля, тож сказати, що вони такого не знали чи не очікували, точно не вийде.
