Автор:
Росія веде гібридну війну. І не лише з нами. Це – Перша Гібридна світова війна (World Hybrid War I). Вона перетворює на зброю абсолютно все. Книги, пісні, слова, їжа – все стає знаряддям нападу. Проте найкраще в Росії вдається продукувати страх. Це її найпотужніша зброя. Терор перетворюється на спосіб ведення війни.
Масовані удари останніх днів по цивільних об’єктах та велика кількість жертв серед мирного населення ще більше переконує у гібридній природі російсько-української війни.
Гібридну війну в загальному вигляді розуміють як воєнні дії, що здійснюють шляхом поєднання мілітарних, квазімілітарних, дипломатичних, інформаційних, економічних та інших засобів з метою досягнення стратегічних політичних цілей. Специфічною рисою гібридності є явище “weaponization”, тобто перетворення на зброю всього.
У 2012 р. військовий аналітик Ф. Хоффман, який ввів у широкий обіг термін “гібридна війна”, дав таке визначення:
«Гібридний опонент — це будь-який противник, який одночасно й адаптивно застосовує тісно об’єднаний набір звичайних озброєнь, іррегулярної тактики, тероризму і кримінальних дій на бойовому просторі для досягнення бажаних політичних цілей»
(Hoffman, F. G. Perspectives on the Future Security Environment, statement before the Subcommittee on Intelligence and Emerging Threats and Capabilities).
Російська агресія проти України є безсумнівним прикладом таких гібридних методів. А нова хвиля насильства, направлена на мирних жителів якраз і підтверджує цю тезу. Бо це типовий терор.
моральний аспект тероризму
У цьому місці слід зробити невеликий ліричний відступ у філософські глибини.
Поняття тероризму несе потужний суб’єктивний характер, адже дуже залежить від точки зору того, хто визначає. Знаменита фраза: “One man’s terrorist is another man’s freedom fighter” – для одного ти терорист, для іншого – борець за свободу, влучний приклад.
Таким чином, використання терміну тероризм передбачає моральне судження. Якщо хтось ототожнює себе з жертвою насильства, то цей акт оцінюють як тероризм. Однак, якщо людина асоціює себе з кривдником, насильницький акт розглядається у більш прихильному, ледве не позитивному світлі, і це вже не вважається тероризмом.
Якщо одна сторона може успішно прикріпити ярлик терорист до свого опонента, то вона опосередковано переконала інших прийняти її моральну точку зору. Саме цим ми займаємося на міжнародному фронті. На сьогоднішній день треба визнати, що успішно.
Нова гібридна реальність
Мадридський саміт засвідчив перехід до нової гібридної реальності – Росію названо головною загрозою безпеки (ухвалено нову стратегічну концепцію НАТО до 2030 року). У цьому ракурсі логічним є північне розширення НАТО, задля посилення “кордону” з новим ворогом.
Так само й американські ініціативи внести РФ до переліку держав, що спонсорують тероризм, відкриває доступ до інших методів та ресурсів.
Американська доктрина національної безпеки від часу 11 вересня повністю налаштована на “war on terror”. Для них ІІІ Світова війна – це саме війна з тероризмом. Тому достукатися до них в термінах терору значно простіше. Як не дивно, Росія нам у цьому допомагає. Адже кожен акт насильства проти мирних жителів, такий як бомбардування вокзалів, ТРЦ, житлових будинків, лікарень, шкіл, дитсадків, особливо з великою кількістю жертв – збільшує нашу підтримку. Це звучить цинічно, але така вже правда.
Бінарна парадигма росіян
З такого ракурсу тон ображеного підлітка у промовах російського представника в Радбезі ООН виглядає цілком логічним. Світ стає на бік України, а не Росії. Нас сприймають жертвою. А їх кривдниками. Адже ж, із їхньої точки зору, жертви якраз вони. Це саме їх ображають і наступають на їхні інтереси – розширення НАТО, експансія західних цінностей на схід – це ж пряме посягання на Росію та її спосіб життя. Звідси й ірраціональність (з західної точки зору) поведінки Росії, проте з російського ракурсу все якраз раціонально. Вони готові захищати свою реальність до останнього, краще сконати, відстоюючи свою точку зору, ніж здатися і визнати свою неправоту. Для них це слабкість. А слабкість не пробачається. Хто слабкий, той “опущений”. Логіка кримінально-зеківської ментальності Росії.
Ця логіка і є основним паливом ненависті та жорстокості, з якою вони приходять до нас. Бінарна парадигма їх ментальності впливає на все.
Для російського солдата є лише дві альтернативи: мочити хохлов, або замочать його самого – як не ми, то свої ж. І чим жорстокіше він буде мочити, тим вище підніметься у своїй ієрархії, тим менше будуть опускати його.
Для російської владної еліти бінарність світу так само не підлягає сумнівам. Росія проти НАТО, і переможець лише один. Або вони мочать Захід, або Захід мочить їх.
Ця бінарність є анахронізмом у метамодерному світі нюансів та напівтонів. Світ більше не двополярний, бо гравців значно більше, інтереси значно різноманітніші, зв’язки тісніші. Трагедія Росії, з точки зору дарвінівської теорії еволюції, полягає в нездатності до адаптації. Вони програють в цій еволюційній битві – адаптуйся або помри. Однак, вони ввійдуть в історію як країна, що остаточно поховала старий світовий устрій і забрала його із собою в могилу.
Перша Гібридна світова війна (World Hybrid War I)
ІІІ Світова війна, або ж правильніше буде дати новий відлік, – Перша Гібридна світова війна (World Hybrid War I) – має всі шанси стати воротами у нову епоху історії людства. Зараз відбувається, хоч і вимушений, але прискорений пошук нових форм та організацій міжнародного співробітництва. Руйнуються старі інституції, які були породженням ще Вестфальської системи світоустрою. На їх уламках відбуваються пошуки нових форм взаємодії, вимальовуються нові природні утворення.
Світ синергії, у який ми все глибше занурюємося, вимагає пошуку зв’язків та партнерів. Адже 1+1 це більше, ніж 2, це нова сила, що більша від суми її складових. На цьому принципі й базується нова реальність. Тому дуже природним виглядає нинішній активний рух усіх у пошуках нових альянсів та союзників. Примат непорушності територіальної цілісності та визнання кордонів знімає претензії на території, натомість нові альянси стають поєднанням цінностей, інтересів, історичних зв’язків та ресурсів, а не квадратних кілометрів. Природнім на цьому тлі виглядає Інтермаріум – формат співпраці між Україною, Польщею, Балтійськими та іншими країнами міжмор’я. Природнім є залучення до НАТО Швеції та Фінляндії, бо вони є ціннісно частиною західного безпекового світу, а їх відсутність там була зумовлена історичними компромісами.
Росія відмовляється розуміти цю парадигму і продовжує жити в старому світі, де захоплення чогось автоматично робило власником цього. У новому світі цінні активи стають все менш матеріальними – їх неможливо просто взяти і відібрати, бо вони живуть у мізках людей, які їх винайшли. А завоювати і примусити цих людей робити на себе не вийде. У клітці пташка не несе золотих яєць. Так влаштована нова економіка. Ти або вливаєшся в неї, працюєш над собою, щоб досягнути в ній успіху, або ж випадаєш з неї і залишаєшся в старому світі. Можна мовчки було користуватися надбаннями цивілізації, поважаючи її правила. Але Росія так не може. У неї бінарна ментальність – або мене опустять, або я опущу інших. Тому вмикається режим сили – весь арсенал дикої, тваринної агресії та жорстокості, єдина мета якої сіяти страх.
Імперія Страху
Страх, у всіх своїх численних проявах – жаху, терору, люті, ненависті – це основний експортний продукт Росії. Це єдине, що вони роблять якісно. Однак світу не потрібно стільки страху. Нікому не треба реальні жахіття, коли отримати свою долю страху можна у цифровій реальності, яку можна легко вимкнути за бажанням і без наслідків. Новому світу – новий продукт. Так само страх потрібен новий, не аналоговий, а віртуальний.
А поки Росія пропонує “старий товар” світ шукає нові шляхи протидії йому. Гібридна війна не є поверненням до стану Холодної війни. Вона приходить їй на зміну. А відтак, разом з нею приходять і нові методи боротьби з нею. Наприклад, контртерористичні.
Якось Беньямін Нетаньягу, який є визнаним спеціалістом по боротьбі з тероризмом, сказав, що зі своїх початків міжнародний тероризм був інструментом боротьби між державами, у якому, як мінімум, одна сторона застосовувала його як альтернативу звичайній війні. Росія ж пішла далі й зробила тероризм не просто частиною державної політики, але й додала його до пакету звичайної війни. Такий собі оксюморон “weaponization of terror”, перетворила жахливий по своїй суті тероризм, на зброю війни.
Хоча росіянам на звикати до терору. Він давно у них в крові. Десятиліття життя в політичному терорі, внутрішньому тероризмі (підриви багатоповерхівок всередині самої Росії) привчили обивателя до таких методів. Це вже буденність для них. Ви ж пам’ятаєте, що якщо не вони когось тероризують, то значить тероризувати будуть їх – уявні вороги за кордоном чи свої реальні КГБісти в Кремлі. Ось так і живуть.
Чому Росія обрала терористичні методи у боротьбі з нами, окрім традиційних воєнних?
- По-перше, це простий спосіб залякати українців, щоб вони припинили спротив і здалися, а світова спільнота припинила підтримку.
- По-друге, це метод шантажу, щоб виторгувати собі те, що потрібно. Та сама поведінка гопніка, який обіцяє перестати бити, якщо ти йому віддаси гаманець.
- А по-третє, і це найжахливіше, їм це просто подобається, вони отримують задоволення від знущань інших. Бо що? Саме так – бінарна парадигма – або я знущаюся і я сильний, або знущаються наді мною.
Терор став звичкою для росіян, а для Росії як країни він став улюбленим методом ведення міжнародних справ. Росія не просто країна-бензоколонка. Вона гопнік біля тої бензоколонки, яка, за великим рахунком, не така вже і його, просто він “віджав” її давно і справжні хазяї змирилися з долею “опущених”.
Настав час поставити їх на місце. В України іншого вибору немає як боротися до перемоги, а ось світу потрібно зрозуміти, що з терористами не домовляються. Максимум можна трохи побазікати для відволікання, поки ти дістаєш пістолет щоб його пристрелити.
