Автор:
Санкції дісталися до “найважливішого зі всіх мистецтв” – кінематографу. Росія незабаром може опинитися не лише без смартфонів, але ще й без кіна.
Кіно в Росії – це не мистецтво, і навіть не розвага, перш за все, воно є інструментом пропаганди та деформації реальності, наслідки якої ми відчули на собі.
Наріжною ознакою гібридної війни є те, що на зброю перетворюється абсолютно все. Ми вже не раз писали про “weaponization”, тобто перетворення на зброю енергоресурсів, зерна. Але варто згадати і про нематеріальне – про вепонізацію культури та мистецтва.
Як написав директор Українського інституту Володимир Шейко:
“Росія десятиліттями інструменталізувала культуру для політичної пропаганди, вибілювання своєї міжнародної репутації, відволікання уваги світової спільноти від воєнних злочинів проти інших країн, утвердження імперських і колоніальних ієрархій у світовій гуманітаристиці”.
Росія за останні десятиріччя створила цілу індустрію з пропаганди: це і всім відомі медіа – RT, Sputnik, розраховані на іноземну аудиторію, що займаються безпосередньою інформаційною війною; внутрішні російські медіа, розраховані на російськомовного глядача, а також кіноіндустрія, яка також є інструментом пропаганди, а зовсім не видом мистецтва.
Ось про кіно і поговоримо
Заповіт В. Леніна: «Из всех искусств для нас важнейшим является кино», російські ідеологи сприйняли більш, ніж серйозно. В СРСР кіно було потужним інструментом промивання мізків пролетаріату. Сучасна Росія ж пішла ще далі й зробила з кінематографу ідеальну машину для деформування реальності під потреби влади.
Кілотони годин так званих художніх фільмів, серіалів, документалок стали потужною зброєю, що просувала ідеї “русского мира” та великодержавницькі наративи. У 2008 році Путін, який тоді був прем’єр-міністром, вирішив особисто наглядати за розвитком російського кінематографу. Його риторика про кіно як про «найважливіший інструмент виховання, освіти та формування ціннісних орієнтирів» дуже співзвучна з думкою Леніна.
Російське кіно відіграло фундаментальну роль в підготовці до війни з Україною. Сотні фільмів і серіалів, знятих у Росії з 2000 року, годували росіян токсичною ностальгією, піддавали нападам факт існування української нації, прославляли війну і подавали її як норму, мілітаризували російське суспільство та оспівували російську велич.
В травні цього року під час Каннського міжнародного кінофестивалю українські митці закликали до бойкоту російського кинематографу. Зокрема продюсер-документаліст Ілля Гладштейн опублікував статтю «Як російське кіно дегуманізувало українців і заклало основу для сучасних військових злочинів», в якій на прикладах розбирає російську пропаганду в кіно.
«Головний руйнівний ефект російських фільмів полягає в тому, що вони зробили нинішню війну прийнятною для росіян — для російських льотчиків, які скидають бомби на пологові будинки та переповнені дітьми прихистки — і принаймні для 83% російського суспільства, які підтримують цю військову агресію проти України»,
— пише Ілля Гладштейн.
Оголошуючи війну 24 лютого 2022 р., Путін сказав: “Справжня сила – у справедливості та правді”, перефразувавши відоме висловлювання з російського блокбастера 2000 р. “Брат 2” Олексія Балабанова: “У чому сила, брате? Сила в правді”. Ця фраза в’їлася в російський менталітет настільки глибоко, що її часто використовують і в ході нинішнього повномасштабного вторгнення, підставляючи літеру V. Вона навіть з’являлася у пості Міноборони Росії в Instagram.
Дилогія «Брат» є одними з найбільш культових фільмів російського кіно. В цьому фільмі можна побачити систему: «свій» герой та «чужий» антагоніст. Головний герой уособлював звичайного свого хлопця, якого глядач так хотів побачити на екрані. Проте додався новий елемент, який закріпився в російському кінематографі, — вищість сили та насильства. Неодноразово будуть виникати на екрані головні «позитивні» герої. Саме завдяки силі вони будуть завоювати своє місце у світі. А щодо антагоністів, то у дилогії «Брат» ними стали всі інші національності: кавказці, американці, українці. Відбувся чіткий поділ: всі, хто не належить до народу Росії, — вороги.
Жертва санкцій
Кіно вкрай важливе для Росії. Але біда прийшла звідки не очікували. Воно стає жертвою санкцій.
Ні, російське кіно не заборонили у всьому світі, ну поки що, але ось постачання техніки та сервісів припинили. Знімальний процес повністю побудований на зарубіжній техніці та програмному забезпеченні. Це не тільки камери та освітлення, а й мегафони, штативи, мікрофони, генератори диму та інше. Як виявилося на практиці, “імпортозамістіть” все це неможливо.
Сьогодні з’явилася новина, що Кіностудія «Ленфільм» не змогла виконати доручення президента та уряду про “поетапне імпортозаміщення обладнання” для зйомок. Гендиректор компанії заявив, що поки вони не можуть знайти російські аналоги. З його висновком згодні й інші керівники кінокомпаній та студій.
Після початку військової спецоперації в Україні найбільші розробники ПЗ припинили роботу в Росії. Одним із перших стала Adobe. Компанія розробляє графічні редактори та програми для монтажу. Підписка на імпортний софт припинить діяти наприкінці року.
Насамперед нестача обладнання торкнеться великих проектів. В якості обходу санкцій пропонують скористатися допомогою “колег із Казахстану чи Вірменії”.
Що ж, будемо сподіватися, що санкції якнайшвидше вплинуть на російську індустрію і кіна справді більше не буде. А поки цього не трапилося, дивіться кіношедеври від ЗСУ.