Автор:
Ми вже писали про те, що внаслідок санкцій Росія все більше скочується в технологічну прірву. До можливих проблем з мобільним зв’язком додаються ще проблеми з мережевим інтернетом. Незабаром Росія може опинитися зовсім без нього, а за найоптимістичнішим сценарієм – він буде повільним і обмеженим, як на початку 2000-х. Згадайте те кляте пікання телефонів з діалапом.
Отже, що трапилося?
Російські компанії не зможуть продовжити ліцензії на обладнання Cisco та IBM.
У зв’язку з цим після закінчення терміну дії придбаних дозволів техніка просто перестане працювати. Обладнання можна намагатися взламувати, проте процедура має мінімальні шанси на успіх і призведе до серйозних порушень у роботі.
А тепер пояснення чому це важливо
IBM – має приблизно 10% ринку російських серверних рішень, а Cisco контролює понад 50% ринку мережевого обладнання (в деяких сегментах навіть 60%).
Нагадаємо, що ще раніше з Росії пішли Ericsson, Broadcom, Juniper, TSMC, які є ключовими гравцями на світовому ринку комунікаційного обладнання.
Навіть китайський Huawei хоч офіційно і не вийшов, проте припинив поставки в Росію de facto.
Простими словами це означає, що Росію відрізають від технологій. Першими наслідками будуть збої у роботі, а в подальшому смерть провайдерів без можливості оновлення та ремонту обладнання. Наскільки швидко це може трапитися – одностайності серед експертів немає. Одні говорять про те, що вже до кінця року будуть помітні порушення у роботі, інші пророкують поступове уповільнення та обмеження функціоналу.
Чи є альтернативи?
Улюблена мантра про імпортозамєщеніє вмикається автоматично з вуст російських урядовців. Проте на практиці все не так просто.
Можливі варіанти порятунку такі:
- Завозити б/у обладнання старих поколінь і якось його доналаштовувати під Росію.
- Купувати через фірми-прокладки, налаштовувати і потім завозити в Росію.
- Випускати своє.
Перший варіант – вже давно практикується, але він не панацея, бо термін служби обладнання не вічний. Другий варіант – багато ризиків для продавців, на які вони не готові йти. Навіть китайці відмовляються, бо бояться вторинних санкцій від США, яким належать патенти на технології.
Третій варіант – найбільш фантастичний. Якщо ще залізячки якось спаяти росіяни зможуть, то розумне начиння – “мізки” обладнання вони не можуть випускати. Просто не мають доступу до технологій.
Розпочати випуск необхідних процесорів у Росії неможливо: для цього потрібні напівпровідникові виробництва з технологічним процесом 45 нанометрів (нм), 28 нм і менше. Найкращі заводи в Росії здатні випускати чіпи з проектними нормами 180 нм і 90 нм. Для переходу на технології 45 нм і менші потрібні десятки мільярдів доларів та доступ до спеціального обладнання та ноу-хау, які існують лише у західних країнах.
Висновок невтішний для Росії. Прощай інтернет. Рано чи пізно.
