Автор:
В англійській мові визначення Ground Zero має кілька значень. Зазвичай ним позначають зону, котра знаходиться в епіцентрі хвилі ядерного вибуху. Також він стосується тієї частини Мангеттена, яка стала об’єктом атак 11 вересня. Якщо проводити паралелі з Україною, то хочеться одразу ж сказати, що Україна стала таким собі Ground Zero Європи і має всі шанси підпасти під ядерний контекст цього поняття. Саме події на Мангеттені 11 вересня 2001 року стали символом Хрестового походу США та НАТО проти тероризму, а Бін Ладен став ворогом демократії №1.
Сьогодні концепція боротьби з тероризмом вимагає радикального переосмислення хоча б по тій причині, що тероризм перестав бути зброєю слабших. Цьому також сприяє виведення військ з Афганістану, яке можна розуміти як завершення вищезгаданої війни. Терористи еволюціонують, захоплюють владу і стають чимось на зразок proxy partners для тих а́кторів міжнародних відносин, які хочуть зробити брудну роботу чужими роками.
Іншою причиною є те, що тепер загроза застосування ядерної зброї і теракти взяті на озброєння цілою державою, тобто Росією. Починаючи від пропозицій скинути “маленьку бомбочку” на Київ і закінчуючи відкритими погрозами й обстрілами ЗАЕС, Росія фактично зробила тероризм ще однією зброєю гібридної війни.
“Держава-терорист”
Зараз лише поодинокі держави визнали її державою-спонсором тероризму, хоча є всі підстави вводити у міжнародний політичний лексикон поняття “держава-терорист”. Вибух на Кримському мосту був фальшивим casus belli для того, щоб виправдати нові обстріли Києва. Далі були масові удари іранськими дронами-камікадзе та ракетами по абсолютно невійськовій інфраструктурі України. Все це Путін назвав відповіддю на “український тероризм”.
Чому важливе формулювання “держава-терорист”?
Приводом цьому є те, що дії Москви не можна кваліфікувати як терор, тобто використання репресивних методів влади у боротьбі з опозицією. Йдеться про використання насильства як способу досягнення політичної мети проти осіб чи об’єктів, що не є військовими і не є військовими об’єктами. Центр Києва, дитячі майданчики і житлові будинки такими точно не назвеш, а в стару казку російської пропаганди про те, що ЗСУ розташовують військову техніку в спальних районах ніхто вже не повірить. Зараз в столиці чи Київській області не тривають жодні бої, а системи ППО аж ніяк не назвеш наступальною зброєю.
Нова Вісь Зла
Цих фактів уже достатньо, щоб прийняти вольове рішення і подвоїти зусилля по придушенню нової Вісі Зла, яку створює РФ. Росія вже втягнула до неї Іран і Білорусь. Остання анонсувала, що її оборонна промисловість буде ремонтувати російську техніку і передасть росіянам своє озброєння.
Вісь Зла тут є саме тим, що мав на увазі Буш, коли презентував доктрину превентивної війни. Тільки різниця в тому, що демократичний світ бачив більшу загрозу в колишньому лідері моджахедів, який, між іншим, довший час був другом Заходу, але боїться застосувати ті самі критерії оцінки до Путіна, порівняно з яким Осама Бін Ладен просто злочинець-дилетант. Порівняння з Бін Ладеном тут використано не просто так, адже не так давно Путін був, а для деяких країн залишається й донині, рівноправним партнером для переговорів.
Заради справедливості зазначимо, що після 11 вересня ніхто не казав, що все не так однозначно, а тим паче не закликав США до мирного врегулювання конфлікту і мирних переговорів з Аль-Каїдою.
Ще більше дивує той факт, що для перегляду свого підходу до полку “Азов”, який американський конгрес хотів визначити як іноземну терористичну організацію, було необхідно, щоб весь світ побачив руїни Маріуполя і почув про кровопролитні бої за Азовсталь. Нічим іншим, окрім як політикою подвійних стандартів такі дії не назвеш. Той факт, що не було жодного публічного звернення про те, що звинувачення і санкції з ОЗСП “Азов” зняті, як, наприклад, зробила Японія, це лише підтверджує.
Така повільна реакція на події показує загальну деградацію рівня політичної аргументації США. Політичний істеблішмент був настільки зациклений на новому полюванні на відьом під назвою “white supremacy terrorism”, що почав вірити телеграм-розслідуванням. У той же час, про злочини РФ стало відомо не 24.02.2022 і не після нового бомбардування Києва. З іншої сторони Аль-Каїда, котра не має навіть чверті наступального потенціалу США і навіть Чорногорії, була в перехресті прицілів всіх солдатів та РЗСО держав Північно-Атлантичного альянсу, а вторгнення в Ірак взагалі відбувалося під мандатом ООН, хоча не було жодних доказів, що Садам Хусейн володів зброєю масового ураження.
Росія, яка вже зруйнувала кілька густонаселених міст і регулярно скоює воєнні злочини, до сих пір повністю не відключена від системи SWIFT, а всі далі переживають, що більше не зможуть купувати дешевий газ.
Криза демократії
11 вересня – це крапля у морі порівняно з тим, що вже відбулося і при тривалому зволіканні знову відбудеться в Україні.
Всі заклики до того, що Путіну просто треба було дати те, що він хоче, звучать так само, як сказати, що треба просто завести педофіла в дитячий садок і тоді діти на вулиці будуть в безпеці. Саме це пропонують зробити ті, хто каже, що санкції не працюють і треба приймати умови Путіна. Все закінчиться тим, чим вже закінчувалося до цього – поверненням Путіну статусу рівноправного партнера з можливістю почати нову війну через наступних 5-10 років і розширенням зони Ground Zero на решту країн ЄС. Різниця буде лише в тому, що всі інші побачать, що демократичний шлях розвитку не єдиний, а досягати свого можна навіть після того, як було стерто з лиця землі цілі міста і села. Ключовою тут залишається стабілізаційна функція Сполучених Штатів у міжнародній політиці.
Приклад ЄС і НАТО показує, що зазвичай демократії не нападають на демократії, а якщо це і стається, то шанси на вирішення конфлікту малою кров’ю значно вищі, ніж тоді, коли, за мовчазної згоди більшості, такі як Путін піднімають голову.
Як зазначав ще Збіґнєв Бжезінський, авторитет США як світового поліцейського і бастіону демократії падатиме в такій же мірі, наскільки падатимуть плюралістичні режими, а на їх місці проростатимуть авторитарні.
Цей процес, зрештою, вже давно розпочався і його логічне завершення напряму залежить від політичної волі колективного демократичного світу.
