Автор:
Війна – це комплексне явище, а гібридна війна тим більше. Протистояння відбувається не лише на безпосередньому конвенційному полі бою. Перш за все воюють економіки. Перемогу здобуває той, хто найбільш ефективно перебудовує економіку відповідно до викликів часу. Війни можна назвати протистоянням різних економічних моделей.
У ІІ Світовій війні американська економічна модель забезпечила їм перемогу. Вони змогли налагодити ефективне конвеєрне виробництво – максимально прості продукти, які могли збирати працівники без кваліфікації, але з найбільш затребуваними функціями. США здатні були штампувати тисячами необхідну військову техніку з мінімальними витратами. СРСР також налагодив ефективну промисловість в умовах війни, перш за все за рахунок практично безкоштовної робочої сили, а також простих інженерних рішень.
Німеччина ж зробила фундаментальну помилку – риса, яка була її перевагою у конкурентному середовищі мирного часу, стала її прокляттям у час війни – перфекціонізм та екстра якість. Славнозвісна німецька якість виявилася недоречною у війні. Німецька техніка потребувала надзвичайно висококваліфікованих робітників та мала складні інженерні рішення з багатьма вузлами та деталями, що створювали додаткові труднощі у виробництві. Так само й ремонт такої техніки потребував особливих умов та спеціальної кваліфікації. Поки німці робили один літак, американці штампували дюжину. Поки німці перевозили танк для ремонту на спеціальні бази, радянський механік ремонтував свій танк простим молотком прямо на полі бою. Німецька модель промисловості програла війну, бо не змогла відреагувати на реалії часу.
Зараз ми так само повинні змінювати економіку та моделі промислового виробництва відповідно до викликів нового часу – Гібридна світова війна диктує нам нові правила.
Російська воєнна економіка
Росія після невдалого весняного “бліцкригу” почала готуватися до затяжної війни з Україною. Financial Times писали, що ще в липні цього року РФ почала мобілізувати свою економіку. Державі нададуть більший контроль над приватним бізнесом, щоб поставити економіку на сильнішу військову основу. Нові закони, ухвалені Держдумою, призначені спеціально для підтримки збройних сил і задоволення «короткострокової потреби в ремонті озброєння і військової техніки». Планується зобов’язати бізнес виконувати державне оборонне замовлення та надати уряду право посилити контроль за робочою силою (понаднормові, нічні зміни, позбавлення відпусток).
Нещодавно генерал броні Збройних сил Польщі Вальдемар Скшипчак заявив, що Росія готується перевести економіку в умови воєнного стану вже з жовтня.
“Путін наказав перевести економіку з мирного стану на воєнний. Планує це зробити від жовтня. Але із жовтня, оскільки економіка не готова до переходу на військову, він не воєнізує свої фабрики, бо вони не мають людей для роботи у чотири зміни, як він би хотів. У зв’язку з цим росіяни мають серйозні проблеми з новобранцями та із промисловістю, яка б виробляла або ремонтувала йому спорядження”,
– зазначив генерал
Санкції та невдачі на фронті суттєво підірвали російську економіку, проте це жодним чином не впливає на зміну їх економічної моделі. Вона залишається такою самою – ресурсною олігархічною економікою з великим втручанням держави. РФ стагнує, але змінюватися не буде. Для нас це означає війну на виснаження. Ми повинні змінюватися швидше та виходити на якісно новий рівень.
Війна за демократію
Але це не просто російсько-українська війна, це світова війна, яка розгортається на нашій землі. Тому гравців тут значно більше. Росія вважає, що протистоїть НАТО та США, як це було в часи Холодної війни, але насправді глобальне протистояння відбувається між США та Китаєм. Саме вони є головними дійовими особами. Їхня війна має потужний економічний вимір, за яким стоять різні світогляди. США представляє вільну ринкову економіку на основі демократії, Китай же прагне довести, що економічний успіх можливий без демократії в умовах авторитарного політичною устрою.
На сьогоднійшній день США поки що виграє, але Китай стрімко наздоганяє, чим підтверджує правильність своєї моделі. Програш США буде означати програш самої моделі демократії, яку так активно просувають і захищають США та Західна цивілізація. Якщо для процвітання не потрібна демократія, тоді навіщо всі ці інституції, які потребують стільки ресурсів та зусилль для їх підтримки? Це питання з площини цінностей.
Чи хочеш ти жити гвинтиком без права на свою думку, хоч і нагодованим гвинтиком (теперішній Китай пропонує сите та забезпечене життя, на відміну від людей-гвинтиків СРСР чи Північної Кореї), чи ти хочеш бути вільним у своїх думках та словах?
Зрозуміло, що США не віддасть свою першу позицію у світі так просто. Вони будуть боротися за свій світогляд і свою систему цінностей. Те, що відбувається останнім часом є яскравим свідченням цього – Тайвань, Україна.
Ми вже писали про те, що Китай впроваджує свою нову стратегію “intelligentized warfare”, яка покликана перевершити американську оборонну стратегію, та про китайські космічні амбіції. Китай вже витісняє Росію в космосі, а у майбутньому хоче стати там #1 і випередити США. Америка відреагувала на це розробкою нової національної концепції “North Star”, для об’єднання зусилль цивільної, комерційної та національної безпеки в космосі.
Так само протистояння на економічному фронті потребує перегляду існуючої промислової концепції США. Американо-китайське технологічне протистояння вимагає переналаштування взаємодії американських політиків і корпоративних лідерів. Питання економічної конкурентоспроможності та безпеки стають все більш нерозривними. Саме тому необхідний перегляд відносин між американською промисловістю та урядом США.
Повернення до національних інтересів
Після закінчення Холодної війни, бізнес зробив те, до чого його спонукали: максимізував прибутки та акціонерну вартість, оптимізував та глобалізував операції. Протягом багатьох років це добре працювало. Однак тепер динаміка змінилася. Китай став економічною, технологічною та військовою потугою, яка конкурує, а в деяких сферах і перевершує можливості Сполучених Штатів та їхніх союзників. Нинішня траєкторія Америки є небезпечною та невизначеною, що ставить під загрозу її статус провідної світової економічної та технологічної сили.
Очевидно, що корпорації не забезпечують за власним бажанням усе, що необхідно для національних інтересів. Лише уряди можуть вживати певних дій або спонукати до них. США повинні вжити заходів для корекції курсу.
Американська політика останніх десятиріч заохочувала офшорне виробництво, що давало прибутки акціонерам, проте послаблювало американську промисловість. Також концентрація інновацій у приватному секторі призвела до переміщення інтенсивності розробки і досліджень (R&D) від важливих, але ризикованих фундаментальних досліджень до більш безпечних прикладних досліджень із кращою окупністю інвестицій. Тобто перспективи великих наукових відкриттів були принесені у жертву миттєвому прибутку. Саме тому потрібно відновити участь уряду в промисловості, щоб подолати нову реальність Америки та перемогти у протистоянні з Китаєм.
Нова американська промислова політика
Нещодавно Центр нової американської безпеки (Center for a New American Security (CNAS)) – авторитетний неурядовий аналітичний центр, що спеціалізується на питаннях національної презентував концепцію покращення американської промислової політики “Rebuild: Toolkit for a New American Industrial Policy”.
Якщо коротко, то цей документ пропонує нове бачення, метою якого має бути забезпечення статусу Сполучених Штатів як провідної світової технологічної держави, щоб вони могли розширювати можливості своїх громадян, конкурувати в економічному плані та захищати свої геостратегічні інтереси без шкоди своїм цінностям чи суверенітету.
Простими словами, цей документ пропонує шлях збереження демократії та американського лідерства у світі та перемогу над Китаєм.
Про що саме йдеться у цьому документі? Давайте трохи зазирнемо всередину.
Нова концепція спирається на попередній досвід Америки, а також на минулу промислову політику Японії, Тайваню та Сингапуру. Її завдання зміцнити економічну стійкість США та протистояти зростанню Китаю. Ключовими секторами промисловості, на які буде спиратися майбутня американська промислова політика мають стати: біотехнології, напівпровідники та зелені технології.
Аналітики CNAS вважають, що попередня політика США була переважно реактивною та зосередженою на обороні, а не на нападі. Всі дії були спрямовані на уповільнення конкурента – Китаю, а не на визначення власної політики зростання американської сили в економічній сфері. Просто зрівняти умови гри з Китаєм уже недостатньо. США потрібно грати так, щоб виграти. Потрібно чітко усвідомлювати той факт, що безпеці Сполучених Штатів та їхніх союзників може загрожувати технологічний та економічний прогрес Китаю.
Ключові заходи
Для ефективної реалізації промислової політики уряду США пропонується виокремити три напрямки:
- Оборонна промислова політика, спрямована на вирішення проблем економіки чи безпеки, що спричинені зовнішніми економічними суб’єктами.
- Проактивна промислова політика, яка підтримує передовий технологічний розвиток і конкурентоспроможність окремих секторів.
- Промислова політика реагування на надзвичайні ситуації, яка зміцнює можливості Америки реагувати на кризи.
Документ містить перелік конкретних покрокових заходів, розділених на п’ять напрямків.
1. Розвиток спроможності уряду здійснювати промислову політику
Масштабна промислова політика є новою справою для Сполучених Штатів, тому необхідно відповідним чином розвивати свій інституційний потенціал. Разових зусиль для цього буде недостатньо. Розширені ресурси, розширені аналітичні можливості, нові кваліфіковані кадри і строга підзвітність на найвищому рівні – це необхідний мінімум для успіху нової американської промислової політики. А нові механізми нагляду необхідні для того, щоб громадськість могла бути впевненою в тому, що кошти платників податків витрачаються відповідально.
Для цього необхідно здійснити наступні кроки:
- Розширити та зміцнити Департамент промисловості та аналізу Міністерства торгівлі
- Запровадити посаду координатора промислової політики.
- Розробити галузеві стратегії розвитку.
- Збільшити кількісний аналіз промислової політики.
- Встановити механізми контролю.
- Відкрити доступ експертам з приватного сектору.
2. Поглиблення співробітництва між федеральними інтитуціями, органами окремих штатів та місцевими органами
Суб’єкти економічного розвитку на місцевому та штатовому рівні можуть відігравати вирішальну роль у реалізації ініціатив федеральної промислової політики на місцях. Одн місцеві органи можуть не знати про пріоритети національного рівня, а органам влади національного рівня може бути важко оцінити наявність кваліфікованої робочої сили або інших сприятливих факторів у тисячах субнаціональних юрисдикцій. Щоб промислова політика спрацювала цю прогалину необхідно заповнити. Для цього слід:
- Сприяти розвитку місцевих каталізаторів, таких як локальні хаби, регіональні ініціативи та акселератори
- Створити зрозумілі сигнали про попит в певних секторах на національному рівні.
- Стимули на національному рівні мають бути злагоджені з місцевою підтримкою.
3. Оновлення фінансування промислової політики
Проактивна промислова політика вимагатиме від уряду США розробки ширшого спектру інструментів фінансування та узгодження комерційних стимулів із національними потребами. Існуючі механізми фінансування, такі як DARPA, довели свою ефективність у стимулюванні технологічних інновацій. Державне субсидування повинне доповнюватися інструментами фінансування, які б стимулювали приватні інвестиції в критичні сектори та повертали б гроші держскарбниці. Тому Конгрес повинен:
- Заснувати промислову фінансову корпорацію Сполучених Штатів – це має бути державна корпорація, яка надаватиме позики, гарантії та інвестиції міноритарного капіталу для підтримки вітчизняного виробництва в критичних галузях промисловості.
- Створити аналогічний до Закону про оборонне виробництво механізм для необоронних секторів.
- Покращити механізми субсидування.
4. Формування робочої сили для промислової політики
Державна політика має забезпечити наявність ресурсів для підготовки та перепідготовки своєї робочої сили відповідно до змін у попиті на навички та знання, які є ключовими для міцної промислової бази. Адміністрації необхідно:
- Скласти карту потреб робочої сили для реалізації промислової політики.
- Інтегрувати потреби в робочій силі в галузеві стратегії, включно з прогнозуванням попиту на певні навички у критичних галузях. Це має виходити за рамки загальних закликів до додаткової STEM-освіти. Потрібна детальна інформація про різні типи навичок і досвіду, що необхідні для розвитку критичних галузей.
5. Розбудова економічних альянсів
Промислова політика передбачає орієнтацію на внутрішнє виробництво. Однак розумна промислова політика включає інструменти, які можуть забезпечити доступ до критично важливих товарів і послуг, незалежно від того, виробляються вони всередині країни чи партнерами за кордоном. Немає необхідності у повному оншорингу (перенесення виробництва всередину країни). Навпаки, у деяких секторах із дуже складними глобалізованими ланцюжками створення вартості оншоринг буде майже неможливим і, ймовірно, саме по собі призведе до серйозних втрат потужності. Тому Адміністрація США має налагоджувати стосунки з міжнародними партнерами – в Європі, Індо-Тихоокеанському регіоні, тощо. З точки зору національної безпеки такі економічні альянси можуть створити сильніший тиск на Китай, що відповідає інтересам США. Тому необхідно:
- Розробити спільні підходи співробітництва з країнами з неринковою економікою – поки Китай займається інвестуванням в неринкові економіки, США слід виробляти свою політику по налагодженню нових альянсів.
- Скоординувати зусилля разом з новими союзниками у сфері субсдій – не конкурувати, а злагодити роботу.
- Розробити нові рамки для стратегічної конкуренції, включаючи новий режим інвестиційного та експортного контролю.
- Запалити спільні інвестиції. Нещодавно створений Інноваційний фонд НАТО, перший у світі мультисуверенний фонд венчурного капіталу, фінансуватиме та підтримуватиме розробку та адаптацію нових технологій подвійного призначення.
- Зробити надзвичайні регулятивні винятки. Регуляторні бар’єри перешкоджають торгівлі з союзниками навіть у спокійні часи. Регулятори забороняють імпорт товарів, схвалених іноземними регуляторами, не тому, що товари є небезпечними, а просто тому, що процес регулювання інший. Слід спростити такі процедури й усунути бар’єри для вільнї торгівлі.
Нова американська промислова політика вимагатиме фундаментального перегляду того, як Сполучені Штати беруть участь у глобальній конкуренції. Уряд США повинен активніше відстоювати економічне майбутнє ключових галузей промисловості, особливо з огляду на загрози з боку Китаю. При цьому втручання в економічну політику має бути вкрай обережним та виваженим, щоб не створити загрози вільному ринку та не підривати конкурентоспроможність.
Український інтерес
Нова американська промислова політика однозначно буде мати вплив на Україну. Ми не лише залежні від міжнародної допомоги задля перемоги у війні, але й ситуація в Україні впливає на прийняття рішень у Вашингтоні. Наша перемога важлива і для США, які прагнуть зберегти свій статус світового лідера.
Окрім того, нова стратегія відчиняє для України своєрідне “вікно можливостей” – налагодити нові форми співпраці з США та іншими союзниками як у оборонній галузі, так і в інших сферах. Це наш шанс стати партнером і повноцінним гравцем у нових альянсах. Як кажуть гуру бізнесу, хочеш стати кращим – працюй з кращими. Якщо ми прагнемо будувати конкурентну ринкову економіку, то співпраця з лідерми нам стане в нагоді.
Також буде корисним для нас прискіпливіше поглянути на нову промилову політику США і, можливо, запозичити окремі дієві заходи. Приміром, порада стосовно злагодження загальнодержавних та місцевих програм економічного розвитку та їх більш тісна координація моде бути дуже корисною для нас, особливо з огляду на успіхи в децентралізації. Наші демографічні проблеми, посилені війною також суттєво впливають на економічний потенціал, тому розробка карт робочої сили по регіональним та галузевим зрізам є корисною і для нас.
Найголовніший висновок – Україна має розробити свою власну стратегію промислового виробництва з огляду на нову реальність. Нам не просто потрібні тимчасові заходи з переходу на воєнну економіку, нам необхідний перегляд концепцій – Росія нікуди не зникне, і воювати нам з нею доведеться в тій чи іншій формі ще дуже довго. Тому і промисловість необхідно перебудовувати кардинально. Для переконливої перемоги нам необхідна стійка економіка з потужною промисловістю, особливо оборонного призначення. Зараз ми маємо шанс стати регіональним лідером у військово-промисловому секторі – поки в партнерстві з іншими, а в майбутньому претендувати і на топ-позиції в Європі та світі. Необхідно конвертувати наш безцінний досвід у реальні економічні бонуси.
