Автор:
Свій останній випуск журнал Foreign Affairs присвятив темі технологій, а особливо технологічній битві між США та Китаєм, бо саме у цьому аспекті зараз відбувається найбільше протистояння між першою й другою економіками світу. Китай за допомогою технологій прагне отримати вплив на світову політику рівнозначний американському.
Ви запитаєте: “А що нам з того? Нам своїх проблем вистачає, у нас війна з Росією”. Проте я вас сильно здивую – зв’язок безпосередній. Російсько-українська війна у центрі уваги не лише військових і політиків, але й людей, що стоять за інноваціями. Чому? Зараз розберемося по пунктам.
Ключовою статтею номеру став матеріал Еріка Шмідта “Сила інновацій. Чому технології визначатимуть майбутнє геополітики” (Innovation Power. Why Technology Will Define the Future of Geopolitics). Сама назва вже інтригує та дає уявлення про широту охоплення проблематики. Не менш цікавою є і постать автора. Якщо вам здається, що ви вже десь чули ім’я Ерік Шмідт, то ви не помилилися.
Ерік Шмідт
Це саме той Шмідт з Google. Протягом майже 20 років він працював на топ-посадах у Google – був генеральним директором, виконавчим головою, технічним радником. Але це далеко не все. Також Шмідт є членом опікунських рад Університету Карнегі-Меллона, Принстонського університету та є меценатом навчальних програм для молоді у Массачусетському технологічному інституті, Гарварді, Кембриджі, Оксфорді, тощо. Шмідт має активну політичну позицію. Він є членом Тристоронньої комісії та Більдерберзької групи, був одним з радників президентської кампанії Барака Обами та 2013 року відвідував Північну Корею. Після того як залишив посади у Google, Шмідт зосередився на співпраці з урядовими структурами. З 2016 року очолив консультативну раду при Міністерстві оборони під назвою Консультативна рада з інновацій у галузі оборони, яка є своєрідним містком між технологічним сектором і Пентагоном. З 2019 року по 2021 рік Ерік Шмідт очолював Комісію національної безпеки з питань штучного інтелекту.
Отже, коло його експертизи охоплює не лише суто питання інновацій та технологій, але й питання національної безпеки та міжнародної політики. Якщо ви вірите у всілякі теорії змов та таємні уряди, що керують світом (я дуже сподіваюся, що наші читачі критично ставляться до такого), то Ерік Шмідт якраз та людина, яка точно входить у всі ті організації. Тому його думки варті уваги. Але окрім цього, він справді розбирається в інноваціях. І якщо не він, то хто ж іще може дати оцінку тому, що відбувається.
Оригінальна стаття доволі об’ємна, з великою кількістю деталей, тож ми зосередимося на ключових моментах, які варто з неї винести для подальших роздумів.
Інновації – нова сила в міжнародній політиці
Починає свою статтю Шмідт з України. Бо наша війна є не просто війною двох держав, а є прикладом новітньої війни, в якій асиметрія сил не веде до автоматичного програшу меншої сторони, а натомість підштовхує до народження інновації.
“Успіх України можна частково пояснити рішучістю українського народу, слабкістю російської армії та потужною підтримкою Заходу. Але також слід завдячувати і новій силі в міжнародній політиці: силі інновацій. Інноваційна сила – це здатність винаходити, впроваджувати та адаптувати нові технології. Це сприяє як жорсткій, так і м’якій силі. Високотехнологічні системи озброєння збільшують військову міць, нові платформи та стандарти, які ними керують, забезпечують економічний вплив, а передові дослідження та технології підвищують глобальну привабливість. Існує давня традиція використання державами інновацій для втілення влади за кордоном, але що змінилося, так це самовідтворення наукових досягнень. Зокрема, розвиток штучного інтелекту не лише відкриває нові сфери наукових відкриттів; вони також прискорюють цей процес. Штучний інтелект розширює здатність вчених та інженерів відкривати все більш потужні технології, сприяючи прогресу в самому штучному інтелекті, а також в інших галузях – і в процесі цього змінюючи світ.”
Амбіційна мета – утримувати інноваційне лідерство, зараз стала не просто лозунгом США, але перетворюється на справжні перегони на виживання. Шмідт влучно підмітив, що саме здатність впроваджувати інновації швидше та краще – фундамент, на якому нині тримається військова, економічна та культурна могутність – визначатиме результат змагання великих держав між Сполученими Штатами та Китаєм. Одночасно Шмідт вказує на серйозні перешкоди всередині США – це надмірна забюрократизованість та інерційність процесів. На карту поставлено не менше, ніж майбутнє вільних суспільств, відкритих ринків, демократичного уряду та ширшого світового порядку. Тому США не має право програти у цій битві.
Штучний інтелект
Інновації завжди несли перевагу. Той, в кого кращі технологій мав більше шансів на перемогу. Однак вперше в історії людства маємо таку безпрецедентну швидкість, з якою відбуваються інновації саме завдяки технології штучного інтелекту (ШІ).
У попередні епохи технології, які формували геополітику – від бронзи до сталі, від парової енергії до ядерного синтезу – були здебільшого одиничними. Існував чіткий поріг технологічної майстерності, і коли країна досягала його, умови гри вирівнювалися. Штучний інтелект, навпаки, має генеративний характер. Він є платформою для постійних наукових і технологічних інновацій, що призводять до ще більшої кількості інновацій. Це явище робить вік штучного інтелекту принципово відмінним від бронзового або сталевого віку. Замість багатства природних ресурсів чи володіння певною технологією, джерело могутності країни зараз полягає в її здатності до безперервних інновацій.
Простими словами, це означає, що той в кого є штучний інтелект має джерело безперервних інновацій. ШІ змінить саму природу наукових досліджень. Будучи основоположною технологією, штучний інтелект матиме вирішальне значення в гонці за інноваційну потужність. Ще потужнішою, ніж сьогоднішній штучний інтелект, є більш комплексна технологія – поки що все ще гіпотетична – називається “загальний штучний інтелект” або AGI. У той час як традиційний ШІ призначений для вирішення дискретної проблеми, AGI повинен мати можливість виконувати будь-яке розумове завдання, яке може виконати людина, і багато іншого. Тобто AGI зможе думати краще за людину і приймати рішення в складних ситуаціях, таких як військові дії, приміром.
В якості ілюстрації сили технологій, Шмідт знову наводить приклад з України:
“Сучасні системи штучного інтелекту вже можуть забезпечити ключові переваги у військовій сфері, де вони здатні аналізувати мільйони вхідних даних, ідентифікувати шаблони та сповіщати командирів про ворожу активність. Українські військові, наприклад, використовували ШІ для ефективного сканування даних розвідки, спостереження та розвідки з різних джерел. Однак системи штучного інтелекту дедалі частіше будуть виходити за межі простого сприяння людині в прийнятті рішень і почнуть приймати рішення самі.”
Джон Бойд, військовий стратег і полковник ВПС США, ввів термін “петля OODA” (observe, orient, decide, act) – спостерігати, орієнтуватися, вирішувати, діяти – для опису процесу прийняття рішень у бою. Важливо те, що ШІ зможе виконувати кожну частину циклу OODA набагато швидше. Конфлікт може статися на швидкості комп’ютерів, а не на швидкості людей. У результаті командно-контрольні системи, які покладаються на людей, які приймають рішення, або, що ще гірше, складні військові ієрархії, програють швидшим і ефективнішим системам, які об’єднують машини з людьми. Фактично цей процес ми бачимо на прикладі нашої війни. Совкова неповоротка система управління, навіть за кількісної переваги, яку використовує Росія веде до поразок на полі бою. У той же час, як запровадження інших, більш автономних та креативних підходів у ЗСУ надає перевагу нашим армійцям, особливо у поєднанні з технологічними рішеннями.
Також згадує Шмідт і про дрони та їх роль у сучасних війнах:
“У 2020 році Азербайджан використовував безпілотники турецького та ізраїльського виробництва, щоб отримати вирішальну перевагу у війні проти Вірменії у спірному регіоні Нагірного Карабаху, здобувши перемоги на полі бою після більш ніж двох десятиліть військової безвиході. Подібним чином, український парк безпілотників, багато з яких є недорогими комерційними моделями, перепрофільованими для розвідки в тилу ворога, відіграв вирішальну роль у його успіхах. У Чорному морі Україна використовувала безпілотники для нападу на російські кораблі та судна постачання, допомагаючи країні з мізерним флотом стримувати потужний Чорноморський флот Росії.”
Український досвід використання безпілотників підштовхує Шмідта до важливого висновку:
“Україна пропонує попередній перегляд майбутніх конфліктів: воєн, які будуть вести та перемагати люди та машини, працюючи разом.”
Обриси війн майбутнього створюються саме сьогодні на українських полях битв. Безпілотники яскраво демонструють асиметричність характеру майбутніх війн – менші та дешевші вони знижують ризики для солдатів. Згодом автономні озброєні дрони – не лише безпілотні літальні апарати, а й наземні та водні – повністю замінять солдатів і пілотовану артилерію. Зграї безпілотників, об’єднаних у мережу та координованих штучним інтелектом, можуть розгромити танкові та піхотні формування.
Технології дають владу:
“Як показують розробки безпілотників, інноваційна сила лежить в основі військової сили. Перш за все, технологічне домінування у важливих сферах зміцнює здатність країни вести війну і, таким чином, посилює її можливості стримування. Але інновації також формують економічну силу, надаючи державам важелі впливу на ланцюги поставок і можливість створювати правила для інших. Країни, які залежать від природних ресурсів або торгівлі, особливо ті, які змушені імпортувати рідкісні чи основні товари, стикаються з уразливістю, а інші – ні.”
Тому важливим є те, звідки походить технологія. Так, залежність африканських країн від китайських засобів комунікацій призводить до того, що вони неохоче критикують порушення прав людини Китаєм. А під час Арабської весни той факт, що Сполучені Штати були домом для технологічних компаній, які забезпечували основу Інтернету, дозволив цим компаніям відмовити урядам арабських країн у запитах на цензуру. Лідерська роль Тайваню у виробництві напівпровідників є потужним стримуючим фактором проти вторгнення, оскільки Китай мало зацікавлений у знищенні свого найбільшого джерела мікрочіпів.
Смертельні перегони
У попередніх матеріалах ми висвітлювали тему китайської “intelligentized warfare” – національної системи штучного інтелекту як новітньої зброї. Китайські компанії досягли приголомшливого успіху в застосуванні та комерціалізації іноземних технологічних проривів. У 2015 році Комуністична партія Китаю виклала свою стратегію “Зроблено в Китаї 2025” для досягнення самодостатності у високотехнологічних галузях, таких як телекомунікації та ШІ. У рамках цієї заявки оголошено про економічний план “подвійного обігу”, згідно з яким Китай має намір підвищити внутрішній і зовнішній попит на свої товари. Завдяки державно-приватному партнерству, прямим субсидіям приватним компаніям і підтримці державних компаній Пекін вклав мільярди доларів у те, щоб вийти вперед у змаганні за технологічну перевагу.
Ерік Шмідт у своїй статті оцінює результати програми як поки що неоднозначні. Китай випереджає Сполучені Штати в деяких технологіях, але відстає в інших:
“Важко сказати, чи перехопить Китай лідерство в області штучного інтелекту, але високопосадовці в Пекіні, безумовно, вважають, що так і буде. У 2017 році Пекін оголосив про плани стати світовим лідером у сфері штучного інтелекту до 2030 року, і він може досягти цієї мети навіть раніше, ніж очікувалося. Китай уже досяг своєї мети – стати світовим лідером у сфері технології стеження на основі ШІ, яку він використовує не лише для контролю над дисидентами вдома, але й продає авторитарним урядам за кордоном. Китай все ще поступається Сполученим Штатам щодо залучення найкращих умів у галузі ШІ, оскільки майже 60% дослідників вищого рівня працюють в університетах США. Але слабкі закони Китаю про конфіденційність, обов’язковий збір даних і цільове державне фінансування дають країні ключову перевагу.”
Наразі Сполучені Штати все ще зберігають перевагу в квантових обчисленнях. Проте за останнє десятиліття Китай інвестував щонайменше 10 мільярдів доларів у квантові технології, що приблизно в десять разів більше, ніж уряд США. Китай працює над створенням настільки потужних квантових комп’ютерів, що вони легко зламуватимуть сучасне шифрування. Країна також інвестує значні кошти в квантові мережі – спосіб передачі інформації у формі квантових бітів – імовірно, в надії, що такі мережі будуть непроникними для моніторингу з боку інших розвідувальних служб. Ще більш тривожним є те, що китайський уряд, можливо, вже зберігає вкрадені та перехоплені повідомлення з метою розшифрувати їх, коли він матиме для цього обчислювальну потужність, стратегію, відому як “зберігати зараз, розшифровувати пізніше”. Коли квантові комп’ютери стануть достатньо швидкими, усі комунікації, зашифровані за допомогою неквантових методів, будуть під загрозою перехоплення, що підвищить ставки на досягнення цього прориву першими.
Що стосується напівпровідників, Китай також має амбітні плани. Уряд Китаю фінансує безпрецедентні зусилля, спрямовані на те, щоб стати лідером у виробництві напівпровідників до 2030 року. Зараз китайські компанії створюють чіпи, відомі в галузі як “7-нанометрові” чіпи, але Пекін йде далі, оголосивши про плани виробляти нові покоління “5-нанометрових” чіпів. На даний момент Сполучені Штати продовжують перевершувати Китай у розробці напівпровідників, як і пов’язані зі США Тайвань і Південна Корея. У жовтні 2022 року адміністрація Байдена зробила важливий крок, заблокувавши провідним американським компаніям, що виробляють комп’ютерні мікросхеми зі штучним інтелектом, продаж Китаю в рамках пакету обмежень, опублікованого Міністерством торгівлі. Тим не менш, китайські компанії контролюють 85% переробки рідкоземельних мінералів, які входять до цих мікросхем та іншої важливої електроніки, пропонуючи серйозний важіль впливу на своїх конкурентів.
Битва систем
Далі Шмідт пояснює в чому полягає фундаментальна різниця американського та китайського підходів до інновації. Його гибокі знання природи інновацій та розуміння процесів дають можливість оцінити відмінності на системному рівні. Цей розділ наведу повністю, бо він є ключовим у статті, адже показує філософію підходів:
Конкуренція між Сполученими Штатами та Китаєм є такою ж конкуренцією між системами, як і між державами. У китайській моделі цивільно-військового злиття уряд сприяє внутрішній конкуренції та фінансує нових переможців як “національних чемпіонів”. Ці компанії відіграють подвійну роль, максимізуючи комерційний успіх і просуваючи інтереси національної безпеки Китаю. З іншого боку, американська модель спирається на більш розрізнений набір приватних гравців. Федеральний уряд фінансує фундаментальну науку, але здебільшого залишає інновації та комерціалізацію ринку.
Довгий час основним джерелом американських інновацій було поєднання уряду, промисловості та академічних кіл. Ця співпраця стала підґрунтям багатьох технологічних проривів, від висадки на Місяць до Інтернету. Але із закінченням холодної війни уряд США став протидіяти фінансуванню прикладних досліджень і навіть зменшив суму, виділену на фундаментальні дослідження. Незважаючи на те, що приватні витрати зросли, державні інвестиції за останні півстоліття вийшли на плато. У 2015 році частка державного фінансування фундаментальних досліджень впала нижче 50% вперше після закінчення Другої світової війни, коливаючись на рівні 70% у 1960-х роках. Тим часом геометрія інновацій – відповідна роль державних і приватних гравців у руханні технологічного прогресу – змінилася з часів Холодної війни таким чином, що не завжди давало те, що потрібно країні. Зростання венчурного капіталу допомогло прискорити запровадження та комерціалізацію, але його замало для вирішення наукових проблем вищого рівня.
Причини небажання Вашингтона фінансувати науку, яка є основою інноваційної потужності, є структурними. Інновації вимагають ризику, а часом і невдач – політики не сприймають цього. Інновації можуть вимагати довгострокових інвестицій, але уряд США працює за однорічним бюджетним циклом і, щонайбільше, дворічним політичним циклом. Незважаючи на ці перешкоди, Кремнієвій долині все ж вдалося заохотити інновації. Американська історія успіху спирається на потужне поєднання надихаючих амбіцій, зручних для стартапів правових і податкових режимів та культури відкритості, яка дозволяє підприємцям і дослідникам повторювати та вдосконалювати нові ідеї.
Однак цього може бути недостатньо. Державна підтримка вже давно відіграє вирішальну роль у започаткуванні інновацій у Сполучених Штатах, і дослідження технологій, які зараз здаються дивовижними, можуть виявитися критично важливими в недалекому майбутньому. Наприклад, у 2013 році Агентство перспективних оборонних досліджень інвестувало в РНК-вакцини, співпрацюючи з біотехнологічною компанією Moderna, яка згодом розробила та поставила вакцину проти COVID-19 у рекордно короткий термін. Але такі приклади значно рідші, ніж мало би бути.
Конкуренція з Китаєм вимагає відновити взаємодію між урядом, приватним сектором і академічними колами. Подібно до того, як Холодна війна призвела до створення Ради національної безпеки, сьогоднішнє технологічне змагання повинно спонукати до перегляду існуючих структур формування політики. Як рекомендувала Комісія національної безпеки зі штучного інтелекту – National Security Commission on Artificial Intelligence – (яку я очолював), нова “Рада з технологічної конкурентоспроможності”, створена за ініціативи NSC, могла б допомогти координувати дії приватних суб’єктів і розробити національний план для просування ключових нових технологій. Обнадійливим знаком є те, що Конгрес, схоже, визнав необхідність рішучої підтримки. У 2022 році двопартійне голосування прийняло Закон про CHIPS and Science Act, який спрямовує 200 мільярдів доларів на фінансування наукових досліджень і розробок протягом наступних десяти років.
Рецепт перемоги
Ерік Шмідт не став би мільярдером якби вмів лише критикувати, натомість він пропонує, що слід зробити щоб стало краще. Його поради дуже конкретні та обґрунтовані. Щоб зберегти статус інноваційної супердержави, США мають інвестувати мільярди доларів у ключові сфери технологічної конкуренції: локалізація виробництва напівпровідників, відновлювальна енергетика, розгортання 5G. Також необхідно буде змінити підхід до фінансування інновацій.
США має інвестувати в усі етапи інноваційного циклу, фінансуючи не лише фундаментальні дослідження, а й комерціалізацію. Ключові інновації вимагають як винаходу, так і впровадження – здатності втілювати та комерціалізувати нові винаходи у масштабі. Часто це головний камінь спотикання. Приміром, General Motors вивели свою першу модель електрокару на ринок ще у 1996 році, але успішне масове серійне виробництво змогла організувати Tesla лише через 20 років.
Проте однією з найважливіших інвестицій має стати інвестиція у таланти. Адже для інновацій потрібні інноватори. Для притоку талантів необхідно спрощувати міграційні процедури, а не закриватися. Більше половини всіх дослідників штучного інтелекту, які працюють у Сполучених Штатах, походять з-за кордону, і попит на таланти штучного інтелекту все ще значно перевищує пропозицію. В якості аргументу Шмідт проводить історичні паралелі:
“Якщо Сполучені Штати закриють свої двері для талановитих іммігрантів, вони ризикують втратити свою інноваційну перевагу. Подібно до того, як Манхеттенський проект очолювали переважно біженці та емігранти з Європи, наступний американський технологічний прорив майже напевно буде залежати від іммігрантів.”
У рамках своїх зусиль з перетворення інновацій на “жорстку” силу Сполучені Штати повинні фундаментально переглянути деякі свої оборонні політики. Під час Холодної війни країна розробила різні стратегії “компенсації”, щоб урівноважити радянську чисельну перевагу за допомогою військової стратегії та технологічних інновацій. Сьогодні Вашингтон потребує того, що Спеціальний проект конкурентних досліджень назвав стратегією “Offset-X”, конкурентним підходом, за допомогою якого Сполучені Штати можуть зберегти технологічну та військову перевагу.
Сучасна війна – це все більше війна діджитальна. Тому слід особливу увагу приділити кіберзагрозам. Гібридні війни можуть бути суто цифровими, але є висока ймовірність виходу у фізичну реальність. Те, що починається в кіберпросторі, може легко перерости у фізичну сферу, і там Сполученим Штатам також доведеться зустріти нові виклики. Так, Шмідт пропонує американським військовим зосередитися на розгортанні мережі недорогих датчиків на базі штучного інтелекту для моніторингу конфліктних зон, що дасть можливість отримувати оперативну інформацію там, де можливості для людської розвідки зменшуються.
Принципи військовго управління також слід вдосконалити: “Коли справа доходить до реальних бойових дій, військові підрозділи мають бути об’єднані в мережу та децентралізовані, щоб краще перехитрити супротивників. Зіткнувшись із супротивниками з жорсткою військовою ієрархією, Сполучені Штати могли б отримати перевагу, використовуючи менші, більш зв’язані одиниці, члени яких вміють приймати рішення на основі мережі, використовуючи інструменти штучного інтелекту в своїх інтересах.”
Проблеми із закупівлями, то не лише наша українська біда, Шмідт так само незадоволений американською системою і пропонує переглянути її. “Сполучені Штати витрачають у чотири рази більше, ніж будь-яка інша країна на придбання військових систем, але ціна є поганим показником для оцінки інноваційної потужності. У квітні 2022 року українські сили випустили дві ракети “Нептун” по 600-футовому російському військовому кораблю “Москва”, потопивши судно. Корабель коштував 750 мільйонів доларів; ракети по 500 000 доларів за штуку. Так само сучасна китайська гіперзвукова протикорабельна ракета YJ-21 одного дня може потопити американський авіаносець вартістю 10 мільярдів доларів. Уряду США слід двічі подумати, перш ніж вкладати в таке судно ще 10 мільярдів доларів і 10 років. Часто має сенс купувати багато недорогих речей замість того, щоб інвестувати в кілька дорогих престижних проектів.”
Інноваційна сила буде вирішальним фактором у змаганні століття – суперництві США і Китаю. Технологічний прогрес у найближчі 5-10 років визначатиме, яка країна переможе в цій битві, і як нагороду, переможець буде формувати глобальний світоустрій.
Повитуха інновацій
Ерік Шмідт приїжджав до Києва восени 2022 року, у розпал повномасштабної російської агресії. Він був вражений українською винахідливістю та творчою енергією: “Спілкуючись з українцями, я від багатьох почув, що перші місяці війни були найпродуктивнішими в їхньому житті. Якщо необхідність є матір’ю винаходів, то війна є повитухою інновацій.” Війна стає поштовхом до інновацій та стрімкого зростання технологій. Що добре видно на українському досвіді.
Війна набуває нових форм і личин. І до них ми можемо бути не готові. Війна майбутнього буде націлюватися на людей абсолютно по-новому: авторитарні держави, такі як Китай і Росія, можуть збирати індивідуальні дані про купівельні звички американців, місце розташування та навіть профілі ДНК, що дозволяє створювати індивідуальні дані для кампаній дезінформації та, навіть, цілеспрямовані біологічні атаки й вбивства. Щоб уникнути цих жахів, Сполучені Штати повинні переконатися, що вони випереджають своїх технологічних конкурентів.
Принципи, які визначили життя в Сполучених Штатах – свобода, капіталізм, індивідуальні зусилля – були правильними в минулому і залишаються такими в майбутньому. Ці базові цінності лежать в основі інноваційної екосистеми, якій досі позаздрить увесь світ. Сполучені Штати почали інноваційну гонку з першої позиції, але вони не можуть бути впевнені, що залишаться там. Стара мантра Кремнієвої долини актуальна не лише в промисловості, але й у геополітиці: інновації або смерть.
Думки та поради Еріка Шмідта актуальні не лише для США. Є в них корисне і для нас. Перемогти великого суперника простим арифметичним вирівнюванням сил не вистачить ресурсів, необхідно вести асиметричну боротьбу. Для неї якраз і потрібні інновації. Багато чого ми робимо з нужди, бо інакше не змогли б перемагати. Ми інтуїтивно розуміємо необхідність інновацій, але цьому процесу бракує системності та державного впровадження.
Ініціатива з армією дронів однозначно є позитивною, але чи буде вона працювати системно і створить нову інноваційну галузь українського виробництва, а не буде лише кампанією зі зборів донатів на закупку іноземних зразків. Саме час формувати державну політику з прицілом на майбутнє, адже стати світовим лідером у виробництві дронів цілком реальна мета для України, що може бути чудовим підґрунтям відновлення економіки, що постраждала від війни. Слід вже зараз думати як конвертувати той безцінний досвід та наявні ресурси у щось продуктивне. Адже, як сказав Шмідт, необхідність є матір’ю винаходів, а війна є повитухою інновацій.
