Перша зернова і берлінська змова. Що відбувається між Україною і Польщею?


Автор:

Нещодавно відбувались активні дискусії щодо майбутнього українсько-польських відносин. Каменем спотикання, як ми знаємо, став продаж зерна, що мало не закінчився у суді СОТ. Після обміну різкими заявами і дипломатичними випадами, обидві сторони таки змогли досягти консенсусу. Тим не менш, варто глянути на цю справу дещо глибше, щоб зрозуміти всю складність геополітичної гри, а також на її окремих акторів.

Теорії та версії

На тему останніх кроків Зеленського в Польщі з’явилося безліч різних версій, деякі з них звучать як класичні теорії змови.

Як відомо, після перемоги партії PiS на парламентських і президентських виборах 2015, їхні головні опоненти з партії Platforma Obywatelska суттєво втратили вплив. Польська зовнішня політика радикально змінилась, а її фокус змістився з Берліна на Вашингтон. Після того, як Анджей Дуда знову став президентом, обійшовши у другому турі виборів свого опонента Рафала Тшасковського, це стало для PO і Берліна ще одним ударом по самолюбству. Німеччина знову втратила вплив на Польщу, який вона хоче повернути з 2015 року.

Щоб українським читачам було зрозуміліше, варто зазначити, що розпочалась своєрідна дуель “сірих кардиналів” польської політики у постаті антиросійського і антинімецького Ярослава Качинського і пронімецького Дональда Туска, якого часто звинувачують у заграваннях з Москвою. На фоні подій 24 лютого конфлікт тільки загострився, що проявлялося, зокрема у тому, що члени PO, наприклад, ігнорували голосування в Сеймі за визнання Росії державою-спонсором тероризму.

Тобто, навіть на фоні війни в Україні, коли Захід бачить в Талібані надійнішого партнера для переговорів, ніж Росію, Дональд Туск як мінімум намагався не погіршувати і так погане становище РФ. Зрештою, мова вже навіть не про міжпартійні баталії за голоси виборців, а речі, щодо яких цивілізований світ зайняв одностайну позицію. Варто також не забувати, що саме Туска, який був на посаді прем’єра у 2010 році, звинувачують в тому, що він віддав слідство по Смоленській катастрофі росіянам, чим унеможливив будь-яке об’єктивне розслідування її обставин.

Однією з виборчих тактик є вивалювання компромату проти Туска і PO щодо розсекречених планів віддати 40% території Польщі і відступити за Віслу, якщо РФ наважиться на напад. План був затверджений міністром оборони Кліхом у 2011 році, тобто в період, коли влада в країні повністю належала PO.

Гра Зеленського?

На фоні сьогоднішніх подій публікація такої інформації постає у абсолютно іншому світлі. З точки зору інтересів України можна сказати, що в PiS завжди чудово розуміли, чим є путінська Росія. Недарма ж покійний Лех Качинський разом з Ющенком були у Тбілісі в серпні 2008, щоб не дати російській армії захопити столицю Грузії. Росія порушує всі правила цивілізованого світу, але на той момент навряд чи наважилася б на вбивство президентів України, Польщі і країн Балтії.

Та повернемось до внутрішніх питань Польщі, зокрема намагань Німеччини і Дональда Туска повернути колишній вплив.

Звучить як теорія змови, однак біда в тому, що саме її активно розкручують польські ЗМІ. Основною мотивацією Зеленського нібито є обіцянка Німеччини швидкого вступу в Європейський Союз в обмін на допомогу в політичному перевороті влади у Польщі, а також вимога припинити дружбу з діючим президентом Анджеєм Дудою. Останній, хоч і не балотується на цих виборах президента, але, скоріш за все, буде радником щодо питань України, або ж отримає якусь посаду в уряді.

Дана версія не витримує критики, ба більше, звучить абсурдно. Якщо проаналізувати всі дії Зеленського, які викликали гнів польського суспільства, то можна сказати, що правляча партія від них тільки виграла.

Польські інтереси

Зупинимось на таких болючих питаннях, як мігранти, зерно і зброя. Тема ОУН-УПА, попри намагання її розкручувати в публічному просторі, не дала очікуваних результатів. Будь-які питання ексгумацій на Волині впираються у режим воєнного стану, повітряні тривоги та російські обстріли. Натомість мігранти, зерно і зброя – це теми, які турбують польське суспільство. Саме їх найчастіше використовують проросійські політичні фракції, котрі змогли зайти в парламент і які можуть відтягнути на себе голоси виборців PiS.

Отож, уряд Польщі на фоні зернового конфлікту зміг перехопити якраз ці три теми, вирвавши їх з рук своїх політичних опонентів. Завдяки блокуванню імпорту українського зерна, уряд приборкав гнів польських фермерів, показавши, що дбає про національного виробника. Виступ Дуди в США був сповнений радикалізму, в якому побачили готовність відстоювати польські національні інтереси.

Окрім цього, Польща заявила, що припиняє соціальні виплати для українських біженців з 2024 року, а це ще мінус один аргумент, що уряд годує мігрантів коштом польських платників податків.

І нарешті зброя. Звернемо увагу на те, що польський прем’єр Матеуш Моравецький не сказав, що Польща заблокує транзит зброї союзників через свою територію, а що Польща більше не постачає Україні зброї, бо озброюється сама. Таким чином правляча партія вибила з рук ще один аргумент, який був популярний на початку вторгнення. Тоді часто звучала критика, що Польща віддає всю зброю Україні, ослаблюючи власну армію. Тему, що одночасно Міністерство Оборони укладає контракти з Південною Кореєю і Сполученими Штатами на поставки сучасніших озброєнь, прихильники РФ тактовно оминали.

Чи це таємна домовленість між Зеленським і Дудою задля перемоги кандидата від PiS на виборах чи хтось погано радить нашому президенту – ми можемо лише здогадуватися.

Змова чи ІПСО?

Ще однією версією було те, що Зеленський свідомо йде на конфлікт з Польщею, щоб нібито знайти крайнього у програші війни і зробити Польщу цапом-відбувайлом.

Іноді складається враження, що творців таких інформаційних вкидів тримають на голодному пайку. Бо якось інакше пояснити, яким чином люди генерують такі версії, доволі складно. Тема перемоги у війні – це вже питання України. Якщо Зеленський піде на переговори з Росією, то всіх собак спустять саме на нього, а не на тих, на кого він вкаже пальцем, тож на цьому можна й не продовжувати.

Електорат PiS, який концентрується переважно на Сході і в сільській місцевості, чутливий саме до питань історії, мігрантів, зерна і зброї. Під час останнього візиту Зеленського до Канади саме члени правлячої партії були основними критиками виступу ветерана дивізії СС Галичина в канадському парламенті. Ця подія, знову ж таки, дозволяє PiS використати цей випадок на внутрішньополітичному ринку. Польські ліберали як з рядів PO так і з їхньої електоральної бази ніколи не поділяли націоналістичної риторики своїх опонентів і закривали очі як на героїзацію УПА в Україні, так і на ряд інших тригерних для Польщі тем.

Щоб зрозуміти, наскільки ці питання стоять нижче в ієрархії їх пріоритетів, варто згадати візит президента від PO Броніслава Коморовського в Україну ще за часів каденції Порошенка. Після виступу Коморовського Верховна Рада проголосувала за визнання ОУН-УПА воюючою стороною у Другій Світовій війні, що було неймовірним дипломатичним ляпасом Польщі саме тоді, коли тема Волині в польському суспільстві була головною в проблематиці українсько-польських відносин. Тодішній уряд ніяк на це не відреагував, а історичні диспути і війни пам’ятників між Україною і Польщею розпочались вже за каденції Анджея Дуди.

А зброя буде?

В якості висновку можна сказати, що в Польщі триває запекла боротьба за владу і Україна, хоче вона того чи ні, була мимоволі в неї втягнута.

Чи є це свідомою тактикою Зеленського на перспективу – ми не знаємо, однак можна сказати точно, що поставки зброї через територію Польщі триватимуть попри всі тимчасові конфлікти, адже війна з РФ – це загроза не лише для України, але й для Польщі і всього ЄС з НАТО.

Під час будь-яких виборів завжди легше буде пояснити, чому народні обранці постачають зброю Україні, ніж пояснити, чому сини, доньки і чоловіки виборців повинні йти на війну.

Автор

  • Владислав Ковальчук

    Засновник АЦ “Хімера”

    Випускник Варшавського Університету Суспільно-Гуманітарних Наук (University of Social Sciences and Humanities) факультету міжнародні відносини. Має ступінь магістра за спеціалізацією Національна Безпека, виданий Люблінським Університетом імені Марії Кюрі-Склодовської.
    Раніше один з організаторів щорічних конференцій і постійний аналітик Intermarium Support Group.

    Сфера наукових інтересів:
    Міжнародні відносини, правосуддя перехідного періоду, боротьба з тероризмом, асиметричні конфлікти, війна з наркотиками, діяльність спецслужб.



    Переглянути матеріали


Обговорити публікацію можна в нашому телегам-чаті:


XIMERA не несе відповідальності за наслідки публікації та використання матеріалів, розміщених на сайті в інших джерелах. Думка авторів публікацій, коментарів, розміщених на наших сторінках, може не збігатися з думками і позицією Центру.
Цитати подано зі збереженням оригінальної орфографії та пунктуації.