Радянські закрутки, або коли “домашня” консервація “вибухає”

Радянські закрутки, або коли "домашня" консервація "вибухає"

Автор:

Окупувавши Україну і згодом перетворивши її на УРСР, весь державний апарат Радянського Союзу логічно вважав її частиною однієї великої Батьківщини. Як личить справжньому господарю, керівництво СРСР готувалося до майбутнього, а тому й робило великі запаси консерв.

Якщо інші країни колишнього соціалістичного табору провели люстрацію ще в 90-х, то в Україні цей процес розпочався набагато пізніше. Важливо зазначити, що процес люстрації серед суддів, прокурорів та депутатів – це лише вершина айсберга.

Колосальні провали в контексті політичних реформ були зумовлені тим, що незважаючи на 8 років війни, в Україні до Верховної Ради була демократично обрана російська V колона у постаті ОПЗЖ і Партії Шарія.

Багато працівників силових відомств і депутатів навчались у військових училищах чи інститутах у Москві та інших містах Росії. Часто радянські спецслужби таким чином виховували свою агентуру, яка вже працювала в Україні та інших країнах на місцях.

Фактично робився запас людей в кожній республіці, яких сьогодні прийнято називати “консервами”. Цим терміном позначають осіб, що свідомо або ж несвідомо працюють в інтересах держави-агресора.

Шпигун в ГУР МО

Дана особа, як і багато хто з військових чи політичних кадрів України, навчалась у Московському вищому загальновійськовому командному училищі та академії ім. Фрунзе чи інших ВНЗ СРСР. Затриманий мав доступ до секретної інформації і фактично допоміг росіянам підготувати повномасштабне вторгнення.

Польський досвід

Дана ситуація не нова і найближчі сусіди України теж мали проблеми з кадрами колишнього режиму. Одним з прикладів того, як діяти в такій ситуації, є Польща.

В 2006 році була ініційована реформа МЗС, метою якої була очистка відомства від кадрів, що були випускниками МГИМО і працювали на важливих посадах. Кількість таких працівників становила близько 400 осіб на весь кадровий склад МЗС Польщі розміром 4000 тисячі осіб.

Варто зазначити, що не йшлося про звільнення людей лише з тієї причини, що вони навчались у Москві. Суть реформи була в тому, щоб усунути таких людей з посад, на яких вони могли негативно впливати на архітектуру зовнішньої політики Польщі, сформовану після проголошення незалежності.

Такий крок повинна також зробити й Україна, що дозволить в подальшому уникнути витоку секретної інформації та успішно протидіяти ворожим намірам РФ.

Реформа торкнулась не всіх представників польської дипломатії, однак з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україні до цього питання повернулись знову. Вже в квітні 2022 року МЗС Польщі сказало, щоб ті дипломати, які навчались в радянських ВНЗ, були додатково перевірені Агентством Внутрішньої Безпеки.

Тобто ризик інфільтрації польських дипломатичних установ існує й зараз у 2022 році, хоча люстрація у Польщі розпочалась одразу ж після перших демократичних виборів у 1989 році.

Очищення влади

Україна вперше заговорила про очищення влади в 2014, у той час як такі питання як заборона КПУ, довго час стикалися з опором всередині системи. Це говорить про те, що в Україні кількість ворожої агентури набагато вища, ніж у Польщі.

Колаборант серед керівного складу ГУР МО, котрий був затриманий СБУ, далеко не перший випадок.

До цього, у 2019 році, контррозвідка Служби Безпеки України затримала генерал-майора СБУ Валерія Шайтанова, котрого тримають під вартою за підозрою у роботі на ФСБ. Шайтанов, що варто відзначити, також випускник Рязанського вищого повітрянодесантного командного училища (військовий інститут) імені генерала армії Маргелова В.П.

Аналогічна історія з колишнім головнокомандувачем ЗС України Віктором Муженком, котрий закінчив Ленінградське вище загальновійськове командне училище. Варто нагадати, що саме під час його перебування на посаді стався Іловайськ, а також вибухнуло кілька складів із боєприпасами.

Це лише окремі приклади, провину фігурантів яких доведено, або щодо яких є підозри у роботі в інтересах ворога. Загальна кількість потенційних кротів і колаборантів у високих кабінетах достеменно невідома.

Поки що, користуючись ситуацією, Україна могла би піти шляхом Польщі і для початку зміщати членів групи ризику з ключових безпекових посад. Це дозволило б принаймні частково обрубати щупальця російської агентурної мережі і перекрити росіянам доступ до секретної інформації.

Можна, звичайно ж, сказати, що такі кроки поки що не на часі. Але тут же варто задати наступне питання:

Коли ще випаде краща нагода позбутися ворога в нашій уніформі, якщо не сьогодні?

Автор

  • Владислав Ковальчук

    Засновник АЦ “Хімера”

    Випускник Варшавського Університету Суспільно-Гуманітарних Наук (University of Social Sciences and Humanities) факультету міжнародні відносини. Має ступінь магістра за спеціалізацією Національна Безпека, виданий Люблінським Університетом імені Марії Кюрі-Склодовської.
    Раніше один з організаторів щорічних конференцій і постійний аналітик Intermarium Support Group.

    Сфера наукових інтересів:
    Міжнародні відносини, правосуддя перехідного періоду, боротьба з тероризмом, асиметричні конфлікти, війна з наркотиками, діяльність спецслужб.



    Переглянути матеріали


Обговорити публікацію можна в нашому телегам-чаті:


XIMERA не несе відповідальності за наслідки публікації та використання матеріалів, розміщених на сайті в інших джерелах. Думка авторів публікацій, коментарів, розміщених на наших сторінках, може не збігатися з думками і позицією Центру.
Цитати подано зі збереженням оригінальної орфографії та пунктуації.