Автор:
Сьогодні ризик дипломатичної конфронтації між Києвом і Варшавою у площині історичної пам’яті зведений до мінімуму. Проте між Україною і Польщею все ще залишаються історичні питання, котрі вимагають своїх відповідей. Урочистості, присвячені Дню пам’яті мучеництва кресов’яків, вже викликали реакцію в українському суспільстві, зокрема слова польського прем’єра Матеуша Моравецького.
Як всі ми знаємо, Польща проявила неймовірну солідарність з Україною під час нової фази російської агресії. За всіма показниками саме Варшава залишається активним лобістом членства України в ЄС та НАТО. Також Польща є лідером серед країн ЄС за постачанням Україні зброї.
У Польщі, звичайно ж, є політичні лобісти Кремля, як і в будь-якій іншій країні Європейського Союзу.
Тим не менш, поки що, і на щастя для Києва, агенти впливу Москви не мають великої підтримки. Наразі ситуація вимальовується таким чином, що вони її і не матимуть. Це, щоправда, не означає, що ми повинні розслабитися і припинити боротьбу за серця й уми наших сусідів.
Росія не перестає використовувати тему Волинської різні (Rzeź Wołyńska) чи Волинської трагедії, щоб внести розбрат між Києвом і Варшавою. Чого лише вартують інформаційні вкиди російської пропаганди про те, що Польща готує анексію Західної України. До цього РФ активно розганяла тему ОУН-УПА в польському націоналістичному середовищі.
Тут хочеться трохи зробити ліричний відступ. В свій час мені як автору випало бути причетним до акцій українсько-польського примирення.
Зокрема йдеться про ініціативи по захисту місць пам’яті по обидві сторони кордону і покладання квітів біля пам’ятника жертвам подій на Волині.
Зараз ця ініціатива має логічне продовження, а ті, хто був потенційним кандидатом на участь в антиукраїнських маршах, сьогодні разом з українцями покладають квіти до пам’ятників і говорять про історичне примирення.
Тепер перейдемо від культурної дипломатії до урядового рівня
Урочистості у Варшаві, присвячені Дню пам’яті мучеництва кресов’яків (Dzień Pamięci Męczeństwa Kresowian), очікувано викликали реакцію в українському суспільстві. Українцям не сподобались слова польського прем’єра Матеуша Моравецького про те, що зараз Україна на прикладі РФ бачить, до чого призводить націоналізм та імперіалізм. Українці сприйняли таку заяву як те, що польська влада прирівнює український націоналізм до російського імперіалізму.
Варто глянути на ці події з холодною головою. В Києві і в Варшаві усвідомлюють, що Україна з Польщею приречені на співпрацю. Саме Україна знаходиться на вістрі боротьби з Росією як головним геополітичним суперником нашого регіону і загрозою для існування незалежності Польщі і країн колишнього СРСР.
Дуда і Моравецький вибрали стратегію хорошого і поганого поліцейського, що дозволить значно мінімізувати ризики для обох сторін. На урочистостях був присутній посол України, який від імені президента Зеленського склав вінок біля пам’ятника жертвам Волинської різні. Такий крок вже нейтралізує будь-які аргументи про те, що Україна не готова визнавати помилки минулого, а навпаки демонструє всім, що українці готові до діалогу.
Анджей Дуда в своєму виступі наголосив, що в жодному разі не йдеться про помсту, а про пам’ять, бо немає зараз поляків, які б не знали, що таке Волинська різня, але які тим не менш допомагають українцям і відкрили їм двері у свій дім.
Раніше, як зазначив польський президент, між українцями і поляками на столі лежали автомат, сокира, вила і кийки.
Тепер на стіл було покладено хліб і протягнуто руку допомоги
Як не дивно, але чомусь українці проігнорували ці, безперечно, важливі слова Анджея Дуди, але вчепились у слова Матеуша Моравецького.
Сьогодні українсько-польські відносини переживають найкращі часи. На відміну від попередніх років, коли історики й політики ламали списи щодо того, хто правий. Сьогодні немає значення, хто мав рацію, бо всі ми здатні побачити, хто в кінцевому результаті виграв від того, що Україна і Польща сваряться.
Звичайно ж в цієї ситуації є і політичний контекст
Проросійські середовища у Польщі завжди намагались експлуатувати тему ОУН-УПА і Волині й продовжують це робити зараз. Мовчання президента і PiS, як правлячої партії, 11 липня означало би, що вони самоусуваються від теми Волині, жертвуючи польськими національними інтересами на користь України. Якщо зважати на той факт, що через рік у Польщі відбудуться парламентські вибори, то стратегія PiS в контексті відносин з Україною дуже вдала. Різними за змістом, але точно не антиукраїнськими заявами Дуда і Моравецький просигналізували майбутньому електорату, що ніхто не жертвує польськими інтересами заради збереження хороших відносин з Києвом.
Цілком очікувано, що мовчання Дуди і PiS було би темою №1 у передвиборчій кампанії проросійського лобі в постаті Януша Корвіна-Мікке, що ставив під сумнів події у Бучі, а також проросійської партії Konfederacja.
У виборчих списках останніх в кандидати у депутати Європарламенту йшла Лілія Мошечкова – уродженка Донецька, котра підтримувала ЛДНР і фотографувалась з путінським мотоклубом “Ночные Волки”.
Дуда і Моравецький могли би промовчати, щоб не ображати почуття українців, але наші позитивні емоції вже через рік могли б коштувати нам того, що в польський Сейм зайшли б сили, котрі явно не назвеш друзями України.
Із всього написаного хай кожен читач сам зробить висновок щодо того, чи варто говорити про чергову “зраду”.
Аналізуючи будь-які події міжнародної політики, ми повинні пам’ятати, що кожна держава діє виключно у власних інтересах, які не завжди збігаються з нашими.
Поки що інтереси України і Польщі є спільними, тому іноді обидві сторони повинні робити “хід конем”, щоб вони залишалися такими й надалі.
