Автор:
Дональд Трамп ніколи не був популярною в Україні особою. Це пояснюється впливом ліволіберальних ЗМІ на формування суспільної думки, складними взаєминами Трампа з Києвом і вкрай неоднозначними висловлюваннями екс-президента та наближених до нього людей. Попри те, що в середовищі Республіканської партії існує потужна опозиція Трампу – на сьогодні саме він є найвпливовішим її гравцем і головним символом опозиції Байдену. Емоційні тригери справедливо змушують нас гостро реагувати на останні заяви республіканців. Особливо, в контексті їх потенційної перемоги на проміжних виборах. Але чи дійсно республіканців можна назвати ‘’агентами Кремля’’?
Критики Трампа часто закидають йому надмірну любов до ізоляціонізму. Проте, насправді в американській історії не було жодного президента-ізоляціоніста. Дж. Вашингтон у заповіті прямим текстом закликав нащадків здійснювати превентивні удари по всій земній кулі, щоб витіснити Британію з Північної Америки. Президенти позолоченої доби (др. пол. XIX ст.) заклали основи американсько-японських взаємин і підготували фундамент для іспансько-американської війни. Ізоляціоністи періоду Просперіті (20 рр. XX ст.) нещадно визискували Латинську Америку і втручались у франко-німецькі відносини. Обама вивів війська з Іраку, але посилив присутність в Афганістані. Геополітичне становище США, її статус наддержави і наявність американських інтересів по всьому світу змусили Трампа піддати деконструкції власне гасло ‘’America first’’. Роздерта внутрішніми протиріччями Америка не могла напряму забезпечувати світовий порядок і переклала частину цієї ноші на своїх сателітів. Здавалось, що це означатиме те, що гарантією українськості Криму і Донбасу є потенційно союзна Росії Німеччина.
Першопочатково формула Штайнмаєра практично реалізувалась в реальному житті. Однак, на хвилі британсько-німецьких протиріч всередині ЄС і категоричного її несприйняття українським суспільством – Берлін втратив роль гаранта територіальної цілісності України. Це стало однією з причин Брексіту і британсько-українського зближення (без сприяння Трампа, але завдяки процесам запущених його діяльністю). Фактично, зовнішня політика Києва 2019-2021 рр. була слідуванням традиційному для Лондону наративу недопущення гегемонії на континенті одного гравця. Це спричинило перші кроки для створення Міжмор’я (ворожого Москві і опозиційного Берліну) і перетворило Зеленського з президента миру – на ‘’зеленого фашиста’’. Гіпотеза ексклюзивної ролі Британії, як палія війни з Росією може здатися екстравагантою – але варто розуміти, що в Лондоні з XVIII ст. існували антиросійські ресентименти, а Борис Джонсон (нащадок черкесів, які постраждали від організованого царатом геноциду) з неприязню ставиться до Москви і підтримує найбільш радикальні методи її послаблення.
Здавалося, а до чого тут республіканці? (якщо стримання Росії це заслуга Британії, а Вашингтон просто вирішив стояти осторонь, не заважаючи британцям робити свою справу) Справа в тому, що в американській політиці безпеки існують речі проти яких не піде навіть Трамп. Так, жоден американський політик свідомо не поступиться статусом США як центру однополярного світу. Крім того, жоден президент ніколи не підтримає антиамериканський режим у боротьбі зі своїм сателітом. Достатньо сказати, що лідера Срібного легіону (організація американських нацистів) – В. Перрі (закликав американців замиритись з Німеччиною і Японією) зацькували навіть противники режиму Рузвельта. Більшовичка А. Девіс не має жодного реального політичного впливу навіть в сучасній лівуватій Америці. А американських традиціоналістів, які раділи перемозі талібів розкритикував палкий трампіст Яннопулос. Започаткування Трампом ленд-лізу Україні 2017 р., його удар по російським базам в Сирії, посилення антиросійських санкцій і авантюра у Венесуелі – явища з цієї ж опери. Прийшовши до влади як потенційний друг Путіна – Байден покинув пост, як його противник. Можна скільки завгодно говорити про необхідність взаємних поступок України і Росії заради світової безпеки (цим в останні роки грішив навіть Бзежинський), але коли Путін закликає до створення багатополярного світу – навіть Трамп не захоче мати з ним справи (і не важливо, що він там говорить для аудиторії альт-райтів). Не здивуємося, якщо невротик Трамп зможе повернутися на посаду і влупить по Москві “томагавками” (чого не робили навіть Кеннеді і Рейган). Це людина, яка керується химерним раціоналізмом, але на відміну від Байдена – схильна до імпульсивних рішень.
Вищеописані аргументи не роблять Трампа “святим”. Ба більше, практикуючий католик Байден є кращим взірцем для наслідування християнами – ніж погрузлий в гріху гордині Трамп. Це далеко не безгрішна людина, яка поводить себе в такій самій системі координат, що й ‘’нові росіяни’’ (через що решта бізнес-еліти сприймають його за безумця). Його останні вислови неможливо виправдати. Але їх можна зрозуміти. На відміну від бюрократа Байдена – Трамп є шоуменом-харизматом. І особою з нестабільною психікою (яка посилилась після стресу внаслідок поразки на виборах). Primo, призводить до того, що Трамп дозволяє озвучувати амбівалентні речі (на грані з ‘’contrarian’’) на зло оппонентам. Не враховуючи їх суттєвого навантаження (якщо для Байдена питання українського Криму є непорушним – цей може піддати тезу сумніву ‘’лиш би не як у демократів’’). Secundo, до того, що він починає собі суперечити. Яскравими прикладами цього є казус Афганістану (звідки війська наказав виводити Трамп, який потім звинуватив у цьому наступника) і українсько-російської війни (де на початку Трамп пригрозив Путіну всіма карами, а потім почав його виправдовувати).
Хтось може закинути нам надмірне акцентування на постаті Трампа. Мовляв, він є особою не без мінусів, але самі по собі республіканці – хороші люди. І буде мати рацію. Тому, що якщо навіть екстравагантного республіканця Трампа не можна назвати ‘’агентом Кремля’’ (тому, що він патріот своєї наддержави, а не агент Північної Нігерії) – то чи можна назвати такими однозначно антиросійських Круза та Рубіо? Чому ми повинні ставити тавро на всіх республіканцях через проросійські ініціативи групки корисних ідіотів серед них? Зрештою, люди останньої категорії є і серед демократів, свідченням чого є нещодавній скандал.
То хто є кращим для перемоги України над Росією – Трамп чи Байден? На це питання немає однозначної відповіді. Жителя Києва чи Львова не повинні хвилювати права ЛГБТ у Вісконсині чи статус іспанської мови у Чикаго. Це внутрішні справи американського суспільства і тільки воно має право їх вирішувати. Його повинне хвилювати власне виживання і лише після цього можна буде думати про більш глобальні речі. Очевидне одне: поразка Росії є інтересом Вашингтону. Неважливо, хто ним керуватиме: Трамп чи Байден.
