Автор:
Ленд-ліз підписано, однак темпи постачання озброєнь не дуже радують. Щось передається, поставки зброї йдуть, але цього замало щоб переламати хід бойових дій на нашу користь.
Ось і радник голови Офісу президента Михайло Подоляк заявив:
“Буду прямолінійним. Щоб закінчити війну та викинути РФ з України, нам потрібен паритет важкої зброї: 1000 гаубиць калібру 155 мм; 300 РСЗВ; 500 танків; 2000 одиниць бронетехніки; 1000 дронів”.
Також він анонсував 15 червня у Брюсселі зустріч Контактної групи міністрів оборони, на якій будуть обговорюватися питання подальших поставок важкого озброєння в Україну.
Апетит у Подоляка, як у Гаргантюа. Навряд чи нам стільки дадуть. Однак питання чому так повільно передають те, що вже пообіцяли і узгодили все одно виникає.
У пошуках відповіді на це запитання довелося помоніторити західні ЗМІ, особливо американські.
Офіційні версії звісно ж говорять, що поставки йдуть, просто виникають певні логістичні перешкоди. Окрім того, це чутлива інформація й точну кількість все одно ніхто не буде казати. Тобто, не хвилюйтеся, все йде по плану.
А от американські журналісти та експерти більш щедрі на коментарі. Однією з причин затримок поставок озброєння називають побоювання, що українці просто не вміють користуватися новітньою зброєю.
Згадують попередній досвід Афганістану, коли США роками постачало туди техніку та зброю, але залишити її без нагляду і постійної опіки не могли. Афганські бойовики самі не справлялися.
На підтримку такої версії The New York Times наводить цитату українського сержанта Дмитра Писанки, що перебуває на південному фронті:
“Це як отримати в подарунок iPhone 13, а єдине що можеш з ним зробити – це подзвонити”.
Крім постачання озброєння ми потребуємо навчання наший військових. Необхідно налагодити роботу інструкторів, а на додачу реформувати саму армійську структуру. Бо зараз процес виглядає таким чином: іноземці привозять новітні зразки озброєння, проводять навчання наших підрозділів і їдуть додому. Через місяць підрозділ їде на ротацію, частина людей звільняється, а навички володіння озброєнням нікому не передаються. Наступний підрозділ змушений вивчати інструкції з Google Translate або шукати відео на YouTube.
Американці побоюються, що постачання новітніх зразків озброєння потягне за собою необхідність присутності контингенту, який буде це озброєння підтримувати. А ось до цього вони точно не готові, особливо після ганебного виходу з Афганістану.
Висновки такі: Україні потрібно не лише постачання зброї у великих обсягах, одночасно нам необхідно проводити реформування армії, змінювати принципи роботи та переходити на більш професійну модель армійської служби. А також розвивати свої R&D центри оборонного спрямування, що не лише спростить навчання, але й позитивно вплине на економічний розвиток. Адже це тисячі робочих місць, що створюють продукти з високою доданою вартістю.
