Автор:
Порушення Будапештського меморандуму знову піднімає питання безпекових гарантій для України, зокрема питання ядерного захисту. Повертати ядерний статус чи ні? Тема складна і простих рішень тут бути не може. Окрім категоричних відповідей так або ні, може бути й інший варіант. Який саме?
Будапештський меморандум був не просто документом, що гарантував безпеку і територіальну цілісність України. Його повна назва звучить ось так: “Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї” (англ. Memorandum on Security Assurances in connection with Ukraine’s accession to the Treaty on the Non-Proliferation of Nuclear Weapons). Ключовим тут є саме Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ).
ДНЯЗ – конструкція повоєнного світу періоду Холодної війни. “Старі” ядерні країни, за сумісництвом постійні члени Радбезу ООН, намагалися створити закритий клуб елітних держав, які можуть впливати на світ.
Однак поява нових ядерних держав змінила цей амбітний план. А російська агресія проти України і порушення Будапештського меморандуму ставить під загрозу всю систему ядерної безпеки. Бо як діяти у випадку, коли ядерна держава розпочинає війну ніхто точно не знає: розглядати її як локальний конфлікт – наївно та небезпечно, а переводити в ранг нової світової війни ще страшніше, бо це вимагає адекватної відповіді. Ситуація справді складна. Для всіх.
Український ядерний статус
В Україні не перший рік точаться дискусії стосовно ядерного статусу. Російська ж агресія піднімає це питання на новий рівень.
Під час промови на Мюнхенській конференції з безпеки 19 лютого 2022 Зеленський згадав, що Україна тричі намагалася скликати консультації держав-гарантів Будапештського меморандуму – США, Британії та Росії – проте цього не відбулося.
“Україна зробить це вчетверте. Я як президент – уперше. Але і Україна, і я робимо це востаннє. Я ініціюю проведення консультацій у межах Будапештського меморандуму. Скликати їх доручено міністру закордонних справ. Якщо вони знову не відбудуться або за їх результатами не буде гарантій безпеки для нашої держави, Україна матиме повне право вважати, що Будапештський меморандум не працює і всі пакетні рішення 1994 року поставлені під сумнів“, – сказав Зеленський.
Деякі коментатори в соцмережах припустили, що Зеленський готовий до виходу не тільки з Будапештського меморандуму, але й з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) та до відновлення ядерного статусу України. Втім, в заяві президента України не було згадок ані про ДНЯЗ, ані про створення ядерної зброї.
“Ядерна неоднозначність” Ізраїлю
Не будемо говорити про технічні та фінансові аспекти цього питання – якщо буде політична воля, то вони знайдуться. Поговоримо по політичний вимір.
Ядерна зброя – це засіб стримування. Сама її наявність знижує вірогідність агресії. А чи має такий самий ефект підозра в наявності ядерної зброї? Відповідь на це питання має Ізраїль.
Ядерна історія Ізраїлю є дуже повчальною для нас. Офіційно Ізраїль про наявність у нього ядерної зброї ніколи не повідомляв, він не підтверджував і не спростовував наявність у себе ядерної зброї. Ця політика називається “ядерна неоднозначність”.
Її батьком можна назвати Шимона Переса, який є однім з ініціаторів створення Ядерного дослідницького центру в Димоні. Того самого, якому приписують виробництво збройового плутонію. Саме Шимон Перес на питання Дж.Кеннеді про ядерну зброю Ізраїлю відповів: “Пане президент, я можу сказати вам чітко і ясно, що ми не встановлюватимемо ядерну зброю в цьому регіоні першими.”
Сам Перес у своїй автобіографічній книзі згадує про цю подію так:
“Коли я повернувся в Ізраїль, за мої слова там мене жорстко критикував і Ешкол, і Меїр. Проте з часом вони також почали висловлюватися подібним чином. Насправді, на мій тривалий подив, моя імпровізована заява президентові Кеннеді стала довгостроковою політикою Ізраїлю. Її назвали «ядерна неоднозначність», доволі просте рішення ні підтверджувати, ні заперечувати існування ядерної зброї.
Майже п’ятдесят років ядерна неоднозначність була офіційною позицією Ізраїлю — не тому, що слова, які я вибрав у той момент, були ідеальні, а тому, що ефект від них спричинив структурний зсув у регіоні, чого ми завжди й хотіли.
З часом ми дізналися, що в неоднозначності прихована величезна сила. До 1970-х років загальноприйнятим фактом серед лідерів арабського світу було те, що Ізраїль володіє ядерною зброєю. Там, де їм бракувало доказів, вони компенсували чутками, які поширювалися по регіону навіть швидше, ніж факти. Ми нічого не зробили, щоб підтвердити подібні підозри, але й нічим не зарадили, щоб їх спростувати. Свого часу ці підозри затверділи, як камінь, поки стали непорушним переконанням наших ворогів. Вважаючи, що Ізраїль має силу знищити їх, вони один за одним відмовилися від своїх амбіцій знищити нас. Сумнів був потужним чинником стримування для тих, хто бажав розпочати другий Голокост.“
За оцінками експертів Ізраїль володіє шостим у світі за розміром ядерним арсеналом боєголовок. Однак, офіційно досі не підтверджує їх наявність.
Шлях ізраїльської ядерної програми був тернистим та звивистим – крізь таємні домовленості та шпигунські скандали. Проте результат однозначно вартував всіх цих зусиль.
Як писав Томас Гоббс у “Левіафані”: репутація сили — це сила. І наявність засобів стримування – перший крок на шляху до миру.
Який урок нам слід винести з ізраїльського досвіду?
Ядерна зброя – це інструмент великої політичної гри. Самі розмови про можливість її відновлення піднімають рівень дискусії та збільшують вплив на міжнародній арені – Україні це додає політичної ваги.
Ізраїль ще не мав ядерної зброї, але сама підозра її наявності та невідомі можливі розміри стала засобом стримування. Невідоме невідоме дало перевагу над супротивником.
“Ядерна неоднозначність” – ефективна політика, яка працює вже не одне десятиріччя. Нам варто уважніше придивитися до такого досвіду, й, можливо, дещо запозичити з нього.
Паралелей з Ізраїлем у нас справді багато – жити поруч з тими, хто прагне тебе стерти з лиця землі і при цьому будувати успішну інноваційну державу – хіба ми не те саме намагаємося робити? Світ не лише чорний та білий – у ньому є багато проміжних відтінків. Варто звернути увагу на такі сірі багатозначні варіанти вирішення питань як ядерна політика Ізраїлю.
