Автор:
З появою на озброєнні ЗСУ новітніх зразків високоточної зброї ситуація на фронті почала змінюватися на нашу користь. HIMARSи вже дають перші результати, навіть попри їх мізерну кількість. Це дає підстави говорити про нові можливі цілі, до яких може дістати українська армія. Як перехоплення ініціативи на полі бою вплине на дипломатичний фронт та міжнародну підтримку України?
Протягом останнього тижня російські втрати в техніці, боєприпасах та живій силі стали набагато відчутнішими.
Така ситуація пояснюється тим, що на озброєння української армії нарешті потрапили HIMARS, які дозволяють бити ворога на дистанції як 70, так і 300 км. Поки що кількість одиниць реактивної артилерії HIMARS на озброєнні України не перевищує 10 шт. Тим не менш, результати її роботи видно неозброєним оком. Значно побільшало точних ударів по складах з боєприпасами і технікою окупантів.
Для нас це означає, що українські війська можуть мати короткий відпочинок. Для росіян це означатиме зниження їх вогневої міці, що призведе до втрати ініціативи на фронті. Вочевидь, серпень дійсно стане переломним місяцем для ситуації на Півдні та Сході.
Саме тут РФ, скоріш за все, вдасться до нової тактики. Як ми вже писали раніше, після провалу “бліцкригу” росіяни перейшли до “спаленої землі”.
Це може бути ймовірним поясненням того, чому українські війська відступили з Сєверодонецька і Лисичанська. Росіяни зрівняли ці міста із землею, як і до цього Маріуполь. Відступ до захищеніших позицій був проявом здорового глузду, адже на даний момент солдати і офіцери з реальним бойовим досвідом є ціннішими.
Після доставки HIMARS українці почали рівняти із землею склади і позиції окупантів, причому наносячи саме високоточні удари.
З цього можна зробити висновок, що Україна накопичує сили для контрнаступу. Для того, щоб росіяни підтягнули резерви амуніції, техніки і живої сили – потрібен час. Це дає нам можливість як мобілізувати достатню кількість населення, так і укріпити лінію оборони на вже зайнятих позиціях.
У цій всій історії залишається відкритим питання Кримського мосту, через який йде забезпечення потреб окупантів, що дислокуються в окупованому Криму.
Донедавна українські офіційні представники казали, що наша артилерія не має змоги вести обстріли на далекі дистанції. Американські партнери також постачали нам зброю, але на таких умовах, що з неї не будуть наноситися удари по території Росії.
Однак, як ми знаємо, Крим – це Україна. І в даному випадку це не лише патріотичне гасло, а й позиція всіх цивілізованих держав і міжнародних урядових організацій. Від того, що там тимчасово поселились росіяни, юридичний статус-кво півострова не змінився. По всіх міжнародних договорах півострів – це тимчасово окупована територія України. Тому Кримський міст також можна і треба сприймати як незаконну забудову на нашій тимчасово окупованій території.
Рано чи пізно він, як і в майбутньому Росія, впаде на дно.
Наявність далекобійної артилерії дозволить не лише успішно утримувати наші території і прикривати наступ. Це також може призвести до ситуації, коли РФ знову почне уникати бойових зіткнень і намагатиметься перенести конфлікт у дипломатичну площину.
Саме тут криється небезпека, адже це може означати збільшення кількості обстрілів мирних міст, що є формою терористичного шантажу Путіна. Одночасно слід очікувати, того, що Москва намагатиметься грати на втомі від війни.
Не всі світові політичні лідери зацікавлені у дезінтеграції Росії як держави. До таких належать як Франція з Німеччиною, так і ряд інших лідерів старої формації, котрі не зацікавлені в тому, щоб пристосовуватися до нових умов світового порядку.
Війна в Україні вже радикально змінила архітектуру безпеки. В той же час старі еліти хотіли би далі зберігати хитку стабільність в континентальній Європі коштом території України. Нагородою за це, звичайно ж, буде хороша пенсія у раді директорів Газпрому чи Росснефть.
Як тільки наступить перелом ситуації на користь України, то слід очікувати того, що Росія проситиме про переговори, використовуючи посередників у постаті Макрона, Шольца чи Ердогана.
Будь-який конфлікт, зрештою, закінчується переговорами і сьогоднішня війна – не виключення. Питання в тому, на яких умовах відбудуться перемовини і наскільки сильною чи слабкою буде переговорна позиція Росії. Саме від цього залежить, скільки триватиме війна в Україні і скільки жертв і руйнувань вона ще принесе.
