Автор:
Після визволення Херсону Росія очікувано почала обстрілювати цивільну інфраструктуру України. Така поведінка росіян цілком передбачувана, адже практика показує, що у війні проти ЗСУ російська армія зазнає колосальних втрат. Останні обстріли закінчились падінням ракети на території Польщі, внаслідок чого загинуло двоє людей.
Та йдеться не про реакцію Польщі на падіння ракети, адже польський уряд заявив, що ракета російського виробництва. Як не дивно, але США прийняли, здавалося б, російську версію подій. Нагадуємо, що Джо Байден заявив, що немає чітких доказів, що ракета була випущена з території Росії. Це не збігається з попередньою версією Польщі, яка наполягала на тому, що на її території впала не українська, а саме російська ракета. Згодом була прийнята більш прийнятна версія, яку вже почали озвучувати як у НАТО, так і Польщі, Великобританії та США. В кінці всі зійшлись на версії, що немає значення, чия впала ракета, але якби не війна Росії, то жодні ракети б не падали.
Ніби всім очевидно, що за удар по Польщі відповідає РФ, однак Сполучені Штати і Північно-Атлантичний альянс скоріше сказали, що вони не можуть ні погодитися, ні заперечити, що ракета російська. Але одночасно стверджують, що винні росіяни.
Україна після заяви Байдена одразу ж відреагувала, вимагаючи доступ до майбутніх матеріалів слідства і пряму участь у розслідуванні. Зважаючи на той факт, що офіційна Варшава погодилась на те, щоб українські слідчі прибули до Польщі, можна припустити, що полякам нема чого приховувати.
Версія про уламки української ракети, передусім, вигідна НАТО. Альянс боявся і продовжує боятися прямої конфронтації із РФ. Уся реакція альянсу полягала в тому, що вони, крізь зуби, визнали, що винна РФ, але вину фактично поклали на українську ППО. Таку поведінку можна визначити як схильність до применшення значення подій.
Сама стаття 5 НАТО, закріплена у Вашингтонському договорі, є доволі розмито сформульована, що залишає великий простір для юридичних маніпуляцій.
“Принцип колективної оборони полягає в тому, що напад на будь-яку з держав – членів Альянсу розглядається як напад на них усіх.
Принцип колективної оборони закріплено у Статті 5 Вашингтонського договору.
Вперше в історії НАТО запровадила Статтю 5 у відповідь на терористичні напади 11 вересня проти Сполучених Штатів Америки”
Тут варто задатися питанням, що ж розуміється під словом “напад”.
Застосування цієї статті після подій на Манхетені перейшло у фазу так званої війни з тероризмом, котра закінчилась лише в 2021 виведенням військ з Афганістану. Дивно, що за такою ж логікою не розглядались ситуації з намаганням отруїти мера Праги, адже це теж можна кваліфікувати як спробу нападу на політика однієї з країн НАТО. Це вже без згадок про вибухи на заводах, що виготовляють зброю на території Болгарії та Чехії. У Болгарії зафіксовано два випадки вибухів складів, а Чехія відкрито звинуватила Росію у підривах військових складів ще у 2014 році.
Як тоді оцінювати такі дії, і що НАТО розуміє під формулюванням “напад”?
Руйнування військової інфраструктури НАТО це вагомий привід застосувати статтю 5, чи треба, щоб цього разу відбулась не Празька, а скажімо, Балтійська весна? Може тоді трупи естонців, латишів і литовців під гусеницями російських танків нарешті заслужать того, щоб ці події були названі саме нападом.
Хоча, складається враження, що тоді Столтенберг скаже, що танки однозначно російські, але керували ними найманці з Центрально-Африканської Республіки, тож причетність РФ до цього не доведена.
У цій ситуації також є цинічна логіка НАТО і США.
Якщо ніхто не почав сильніше тиснути на Росію після вибухів складів і підпалів заводів по виробництву зброї в Чехії та Болгарії, то нової великої війни через двох мертвих польських фермерів і спалений трактор точно не треба очікувати.
Одночасно демократи, після перемоги республіканців на проміжних виборах, не хочуть давати своїм опонентам із республіканців нові аргументи проти себе. Тим не менш, трампісти одразу ж підхопили цю тему, подаючи все під соусом того, що вони хвилюються за безпеку свого союзника, тобто Польщі.
Дональд Трамп молодший у своєму твіттері висловив глибоку стурбованість безпекою Східного флангу альянсу, написавши:
“Оскільки це українська ракета вразила нашого союзника по НАТО Польщу, чи можемо ми хоча б зараз перестати витрачати мільярди на їх озброєння?”
Трамп молодший скоро почне говорити тезами Вікторії Спартц, висловлюючи занепокоєння, що американська зброя може раптово опинитися у Асада або мексиканських наркокартелів.
Зрештою нічого дивного, адже обидва Трампи озвучують те, що хоче чути їх електоральна база, не розуміючи, що урізання поставок зброї для України не допоможе заощадити кошти американських платників податків і знизити ціни на бензин, а в майбутньому лише збільшить їх витрати. Це буде очікуваним результатом у ланцюгу подій, що мають місце в Україні, адже наступного разу РФ вдарить не ракетою, а прорубає Сувальський коридор від Білорусі до Калінінградської області.
Після цього Трамп, якщо він переможе на наступних виборах, вже не відбудеться так легко, як після його січневого штурму Капітолію, але цього разу платити доведеться не лише валютою і зброєю, але й кров’ю і життями американських солдатів. А там вже й не забариться Китай, який точно витягне максимум із тимчасового зміщення фокусу американської зовнішньої політики з Азії на Європу.
Якщо українці не переживуть зиму, то українське питання дуже скоро стане європейським, адже на даному етапі Путіну вже нема чого втрачати. Тоді просто дати Польщі додаткові системи ППО і підкинути зброї Україні буде недостатньо. Доведеться підкинути ще й солдатів, авіацію і ще багато всього, чим американці поки що не готові ділитися з Києвом. Коли настане цей момент, то бензин за 2.00$ і епоху Байдена згадуватимуть з такою ж ностальгією, як сьогодні деякі згадують ковбасу по 2.20 і долар по 8 гривень.
Але чи не буде тоді вже занадто пізно?
