Автор:
Вітаю читачів, а тепер вже і глядачів Хімери. Сьогодні ми презентуємо новий для нас формат – відео-інтерв’ю. І першим нашем гостем стане дуже непересічна особистість. Ми будемо говорити про Кавказ і його свободу з головою медіа-офісу громадсько-політичного руху “Свободный Кавказ” – Алі Чаринським.
Повну версію інтерв’ю дивіться на нашому YouTube-каналі.
Коротка біографія. Про відчуття свободи та внутрішні обмеження
Відчуваю себе людиною абсолютно вільною у своїх думках. Єдине, що мене обмежує – це моя віра. Я себе позиціоную вільною людиною, яка любить свій народ, вірніше народи, тому що я народився в Узбекистані, маленьким переїхав у Дагестан. Середня Азія – це колонія Російської імперії і я бажаю для них свободи. Я також і з Кавказу, зараз беру часть в ідейно-інтелектуальному спротиві за свободу Кавказу.
Зараз, в чому би мене не звинувачували, я – дагестанець в Україні, очолюю медіа-офіс громадсько-політичної організації “Вільний Кавказ”. Ми боремося за вільний Кавказ не лише від путінського режиму, але взагалі від всієї Російської імперії – ліберальної, національної, путінської, якої завгодно. Майбутнього з Росією у нас немає. Крапка.
Про протести в Дагестані
Протестестні явища живуть всередині нас. Чому їх не бачать? Тому, що за понад 20 років правління путінського режиму вбито велику кількість журналістів, інтелігенції, громадсько-політичних діячів. Те, що ми не бачимо протестів, це результат тої репресивної роботи російських силовиків, внаслідок якої лідери кавказького руху не мають можливості бути разом зі своїм народом. Вони або тисячами сидять в тюрмах, або десятки тисяч вбитих, або тисячі в депортації за кордоном, так як я, приміром. Ми себе вважаємо депортованими. Ми виїхали просто щоб нас не вбили.
Відносно Кавказу – це зовсім невелика частина тих процесів, які там відбуваються. Там не було кому встати і висловитися. Росія в черговий раз не дала висловитися народу. Народ хотів, їх вчергове почили бити. Я впевнений, що народ незабаром зрозуміє, що є лише один вихід – це силовий метод. Вони нас постійно провокують. Росія робить все щоб Кавказ звільнився самостійно.
Про загальнокавказький рух спротиву
Це спільна проблема. Для нас вже немає різниці хто саме. Дагестан обговорюють зараз, бо репресії стали публічними. Проте я хочу звернути увагу, що Кабардино-Балкарія стояла з першого дня в протестах і зробила такі політичні заяви, за які можна отримати до 20 років ув’язнення в Росії. Вони назвали Росію окупантом.
В економічному плані регіон дуже важливий для Росії, тому до Дагестану буде прикута увага завжди. Будуть репресії, безсумнівно.
Про зовнішню підтримку кавказького руху спротиву
Кавказ оточений трьома регіональними державами: Росією, Іраном і Туреччиною. Вплив Туреччини зростає. Під Росією з’являється величезний світ, з яким ми хочемо і будемо взаємодіяти.
Територію Дагестану Росія зумисне тримає в економічно бідному стані. Агропромисловість зумисне не розвивається, хочуть щоб ми все закупали у Ставропольському краї, Азербайджані, але не були самостійними. Нафто-газове плато повністю не розвивається. Ми розуміємо, що потрібні інвестиції та взаємодія. І нам потрібна військова підтримка.
Про заємодію з українською владою та обмін досвідом
Немає жодної координації спільних зусиль. Ми розуміємо, що ще рано про щось говорити, розуміємо, що йдемо до своєї мети. Ми знаємо, що громадсько-політичні сили, їх представники, які взаємодіють з нами, допомагають нам. Вони бачать своє безпекове майбутнє у розвалі Росії. Але спецслужби, держава – ні, такого немає. У мене немає жодного номеру телефону представника силового блоку і у них немає мого номеру. Я розмовляю лише з політиками. Тому що я не бачу ніякого сенсу розмовляти з силовиками.
Ми готові вибудовувати своє політичне майбутнє не лише з Туреччиною, але й з майбутньою вільною Україною.
Я вважаю, що Україна зараз не просто найсильніша армія в Європі, вона має той досвід, якого ні в кого більше немає. Абсолютно, від слова зовсім.
2014 рік показав, що в Україні агентури російської дуже багато. Будь-який російський ліберал, який сюди приїджає одразу отримує громадянство. Кавказець приїжджає – це суцільні перопони. Ми бачимо цю проблему і хочемо її обговорювати.
Про російських лібералів і кавказький спротив
Якщо до мене приходить ворог і каже давай приберемо Путіна, мені яка різниця – це Путін чи інший міньйон. Коли Кавказ в Росії бунтує, російські ліберали сидять тихіше води, нижче трави. Вони не підтримують нас. Коли російські ліберали бунтують, то Кавказ їх не підтримує. Кавказ у своїх головах вже давно відокремився від Росії. Його тримають там лише силою і тиранією.
Путіну задають питання чому мечетей немає в Москві – “тому, що всім вистачає, це приїжджі”. Навального питають – “подивіться скільки приїджих, їх треба вигнати, вони робочі місця займають”. Одна й та ж сама риторика. Ми не бачимо жодної різниці.
Вони нас ненавидять, ми їх. Хоч і живемо в одній державі. Коли до них починають лояльно ставитися, то ми кажемо, що це троянський кінь. Російський ліберал – це той, хто буде пояснювати українцям чому вони друзі. Які можуть бути друзі після Бучі?
Війна в Україні – Джихад чи не джихад?
Правильно буде слухати, що говоряті ті, хто не в Україні, і не в Росії. Це ідеальний приклад. Погляд зі сторони чистий.
Російська армія – це армія, що здійснювала злочини в Чечні, в усьому Північному Кавказі протягом 20 років, це армія, яка влаштовувала дуже криваві злочини в Сирії, все, що ми бачимо в Маріуполі, тисячі вбити цивільних і дітей. Російська армія показала, що вона робить в Україні. Подібні воєнні злочини категорично заборонені в Ісламі. Для мусульманина вбивство невинних людей категорично заборонено. За таке вбивство буде обіцяно пекло. Тут взагалі ніяких суперечок в ісламському світі немає, тільки продажні муфтії в Росії проти. Всі говорять одне – це категорично заборонено.
Про тренування дітей та виховання справжніх чоловіків
Спорт я використовую з метою виховання особистості. Спорт для хлопчика – це дисципліна, саморозвиток. Для мене це засіб, а не мета. Я дітей спортом соціалізую. Вони приїджають з Криму, нікого не знають. Це важко. Це ламає чоловіків. А хлопців я знайомлю, вони їздять, спілкуються.
мрії про майбутнє
Я мрію бути корисним суспільству.
Мені не важко зазирнути на 100 років вперед. Мета не виправдовує засоби. І якщо ти не можеш досягти мети, від неї не можна відвернутися. Я хочу щоб моя мрія не була реалізована. Хочу щоб я постійно був корисним суспільству. Якщо я її реалізую, то я сенс життя втрачу.
