Автор:
Перси славляться двома речами: високою культурою і злопам’ятністю. Свого часу культурний вплив Persianate Society був таким значним, що вплинув на формування вірменської мітології, а типово персидські імена Рустем і Наріман поширились навіть серед кримських татар. Бармакиди випили стільки крові з ненависного їм Арабського Халіфату, що фактично спричинили його розпад ціною власного життя. На жаль, нинішній режим аятол забув дві головні перські заповіді. Зараз перський вплив в іраносфері: Середній Азії, Анатолії та на Південному Кавказі є мінімальним. Натомість шиїтські фундаменталісти розв’язали шкідливу для власної країни авантюру в Сирії. І що ще гірше – почали співпрацювати з Росією забувши про те, що ця країна є історичним ворогом Ірану.
Ще з XVI ст. московити встановили контакти з васалами держави Сефевідів: Карлійським та Кахетинським царствами, а після анексії Тюменського ханства стали здійснювати набіги на територію Дагестану. Ключова держава регіону – Тарковське шамхальство заручилась підтримкою османців і кримців, розгромила московитів, а згодом визнала сюзеренітет кизилбашів. Москва побоювалась Сефевідів на піку їх могутності враховуючи, що шах Аббас встановив приязні відносини з ворожими їй кримцями, запорожцями та Річпосполитою. Романови також шукали з персами спільної мови проти османців. Щоправда, це не заважало царям потайки підтримувати антиіранські настрої серед грузин та вірмен.
Батько-засновник російського лібералізму – Пьотр марив ідеєю приєднання до Росії іранського узбережжя Каспійського моря та узбецьких ханств. Як тільки Сефевіди почали страждати від спустошливих набігів пуштунських племен – росіяни анексували частину їхніх територій і спробували захопити Середню Азію. На щастя для кизилбашів – нестерпний для жителів Росії клімат змусив Петербург повернути землі законним власникам. Не дивно, що новий амбітний володар країни – Надір-Шах встановив сюзеренітет над Середньою Азією і намагався захопити Північний Кавказ боячись, що туди прийдуть росіяни. Провидіння наділило Надір-Шаха більшою мудрістю ніж аятолу Хаманеї.
Варто сказати, що російська політика щодо Ірану відрізнялась від політики інших европейських країн. Британія та Франція просто нав’язували кизилбашам торгові капітуляції, а португальці створили на островах Перської Затоки свої колонії. Жодна з европейських колоніальних держав не прагнула розчленити Іран як це робили росіяни. Дивно, чому аятоли так завзято боряться з західним імперіалізмом не помічаючи загрози російсько-радянського?
По смерті Надір-Шаха (1747) Іран спіткала династична війна між претендентами на його спадщину. Тим часом росіяни нарешті утвердились у Дагестані і могли просуватись далі. Анархія в Ірані сприяла появі там агресивних каджарських банд які тероризували християнське і навіть мусульманське населення. В цій ситуації володар Картлі-Кахетинського царства Іраклій ІІ припустився жахливої помилки повторивши ‘’подвиг’’ Богдана Хмельницького. Цар визнав сюзеренітет імператриці Єкатеріни ІІ і присягнув їй на вірність. Але росіянам не був потрібний рівноправний союзник. Замість того щоб допомогти грузинам – вони дочекались коли Каджари дізнались про угоду і вирушили покарати Іраклія ІІ. Їхня армія розбила царя, увірвалась в Тбілісі і почала винищувати грузин. В результаті, грузинсько-іранські взаємини (раніше розвивались в позитивному ключі) суттєво погіршились. Образ Ірану серед грузин став настільки демонізуватись, що наслідки цієї безглуздої братовбивчої ворожнечі відчуваються й досі.
Взагалі, для росіян притаманно сіяти ворожнечу між народами, а потім маніпулювати на темі ‘’захисту християн від мусульманської загрози’’. Аж через вісім (sic!) років по смерті Іраклія ІІ – Петербург послав війська в Дагестан щоб змусити Каджарів відмовитись від Картлі-Кахетинського царства, але й цього разу росіяни відступили назад. Причина була вкрай простою – вони сіяли смуту серед родичів Іраклія ІІ, змусили його сина Георгія XII відректися від престолу і анексували царство. Лише після цього Росія оголосила Ірану війну, перемогла його і змусила капітулювати. Навіть каджарські різуни не робили того, що робила з грузинами Росія.
Після Грузії настала черга вірменських та азербайджанських земель. Російські емісари підбурювали вірменських фідаїнів різати мусульман, а азербайджанським ханам обіцяли підтримку проти вірменських інсургентів. Тому, коли в 1826 р. Фетх-Алі (за підтримки британців) оголосив Ніколаю війну – він зі здивуванням дізнався, що в його державі діє російська п’ята колона, яка саботує дії перської армії. Перси програли війну, а Росія анексувала територію нинішніх Вірменії та Азербайджану. Іраном пройшла хвиля масштабних вірменських погромів, а росіяни вдало скористались ситуацією і почали насаджувати в окупованому ними Єревані антиіранські і тюркофобські міти. Аналогічним чином діяли росіяни під час Іранської революції та Першої світової війни паралельно з цим нещадно грабуючи країну.
Схожою до політики Петербургу була політика червоної Москви, яка з 1920 р. підтримувала сепаратистів в Ірані. Якщо окупацію радянськими військами Ірану в 1941 р. ще можна було виправдати необхідністю боротьби з Гітлером (чиїм симпатиком був Реза Паглавід) – то повоєнну підтримку сепаратизму в іранському Азербайджані і Курдистані вже ніяк не виправдати Гітлером. Сталін, який активно співпрацював з діячами Мехабадської республіки та сепаратистами в Іранському Азербайджані планував розчленити Іран, приєднати дочірні республіки до СРСР і отримати доступ до Індійського Океану.
Цікаво, що від розчленування Союзом Іран врятували американці які замінили слабовольного Мосадика своїм ставлеником Мухаммедом Паглавідом який драконівськими методами знищив сепаратизм у вищезгаданих регіонах. Чомусь аятоли платять американцям чорною невдячністю і співпрацею з Росією. Можливо тому, що вони завдячують своїй владі Брєжнєву? Тому самому Брєжнєву який спонсорував виступи місцевих комуністів проти шаха ( комуністичні бунти стали прелюдією ісламської революції).
Окремі люди щиро вірять, що насправді аятоли не люблять Росію. Мовляв, Хомейні знищивши монархістів – нищив і комуністів та називав СРСР ‘’малою Сатаною’’ (на противагу ‘’великій Сатані’’ – Америці). Але які конкретні кроки для протистояння ‘’малій Сатані’’ роблять аятоли? Навіть спроба домовитись з ЕС про зняття санкцій при проіранському Обамі зрештою закінчилась фіаско. А сьогодні ми бачимо факт продажу аятолами безпілотників росіянам.
Без апеляцій до України, але політика аятол щодо співпраці з Росією призвела Іран до катастрофи. Перси помирають за чужі інтереси в Сирії, з їх вотчини у Середній Азії їх витіснили росіяни з китайцями, а з Південного Кавказу – турки.
Може, замість того щоб будувати нікому не потрібне шиїтське братство з алавітами персам потрібно звернути увагу на традиційні вотчини?
Може замість того, щоб постачати Путіну (спадкоємцю Петра, Єкатеріни, Ніколая і Сталіна) безпілотники – персам потрібно згадати про те, що Росія це їхній історичний ворог?
