Автор:
Чим більше дивишся на Росію, тим частіше згадується Орвелл. Інколи складається враження, що ми глядачі безумної екранізації його творів в масштабах цілої держави.
Чергова серія цього шоу добралася до “Колгоспу тварин” і вирішила втілити принципи “громадян першого сорту” та “другого сорту”.
У своєму культовому романі “1984” Орвелл висловив дуже цікаву думку:
“Вони не збунтуються, поки не стануть свідомими, а не стануть свідомими, поки не збунтуються”
Будь-який бунт чи революція починаються у голові, а після певної еволюції думки матеріалізуються в дію.
Саме це відбулося після 24.02.2022 як в Україні, так і Росії.
Не йдеться про те, що зараз росіяни прозріють, скинуть свого диктатора і попросять вибачення в України разом з деокупацією територій. Зрештою, якщо росіяни пишуть схвальні коментарі, коли їх бомби падають на цивільні об’єкти, то важко говорити про якесь прозріння. Хочеться зробити акцент на більш глибинних зрушеннях, до яких саме етнічні росіяни, мабуть, не дозріють ніколи.
Війна в Україні змусила багато народів, що проживають в межах РФ, задатися питанням, чому вони повинні гинути за інтереси Путіна у боротьбі з уявним нацизмом, якщо все життя саме росіяни, а не українці вважали їх недолюдьми і другим сортом.
Навіть зараз можна зустріти в соцмережах коментарі із закликом відправляти на війну в Україні бурятів, калмиків, дагестанців, тувинців, бо їх не шкода.
Соціальні мережі – не найнадійніше джерело інформації, але саме вони дозволяють побачити певні тенденції, що існують в тому чи іншому суспільстві. Російська пропаганда переконала росіян, що вони “2-га армія світу”, Київ паде протягом трьох днів, а всі бойові дії в Україні закінчаться мінімальними втратами для їх військ. Реальність, щоправда, виявилась жорстокішою, ніж показували федеральні канали.
В перші дні війни російські війська понесли більші втрати, ніж під час двох чеченських воєн, після чого виникла потреба в резервах. Москва і Петербург – не найкращі місця для мобілізації, а тим паче масового повернення тіл загиблих. Логічно, що тоді треба починати мобілізацію в російській провінції, або національних республіках, що входять у склад федерації.
По-перше, для росіян таджики, дагестанці, чеченці, калмики, буряти, тувинці, якути – завжди були чурками, чорно*опими, хачами, косорилими, вузькоокими і т.д. З однієї сторони всі громадяни Російської Федерації, але з точки зору етнічних росіян неповноцінні.
Знову ж таки, як писав Орвелл у “Колгоспі тварин”:
“Всі звірі рівні, але є звірі рівніші за інших”
Ставимо слово “люди” замість “звірі” і маємо “Колгосп тварин” в масштабі держави. Кожен представник національних меншин за мирного часу “чурка” чи “косоокий”. Як ми знаємо,“Россия для русских, Москва для москвичей” і “Сдам квартиру только славянам” – це норма в РФ. Виграли, як відомо, в Другій світовій теж “русские”, а не всі народи СРСР.
Коли ж російській військовій машині потрібне “м’ясо”, щоб затикати ним дірки на українському фронті, то кавказці одразу ж стають “красавчиками” з гарячою кров’ю, а всім іншим розповідають про те, як всі колись дружно перемогли нацизм.
По суті, якщо розібратися, то Росія не вигадала нічого нового. Це та ж сама казка про “братські народи”, але орієнтована на регіональну специфіку. Точно так само, як Macdonald’s в Індії не готує гамбургери з яловичини. Коли ж всі необхідні папери підписані, то скотське ставлення росіян повертається, а всіх представників нацменшин кидають на найгарячіші напрямки фронту.
В мережу вже потрапляла інформація про міжетнічні конфлікти у військових частинах, що воюють в Україні. Також нещодавно стало відомо про 500 бурятів, які відмовились їхати в Україну і вирішили розірвати контракт.
Не будемо стверджувати, що серед населення національних республік РФ нема тих, хто ідейно їде вбивати українців. Прикладом тому, на жаль, є Чечня, яка не з чуток знає, хто такі росіяни. Чеченський досід доволі промовистий, адже показує, що пішовши на угоду з Москвою, чеченці воюють вже не за свою землю, а гинуть за інтереси Кремля в Україні. Той факт, що вони цього не усвідомлюють, нічого радикально не міняє.
Однак, як бачимо, до одних усвідомлення приходить через біль втрати батьків, друзів, родичів чи сусідів. До інших через каліцтво і неможливість жити повноцінним життям.
Тоді й виникає цілком справедливе запитання:
Чому всі повинні гинути у війні, яку почала Москва, якщо для неї вони такий же скот, як і українці?
Росіяни інших люблять лише тоді, коли вони розмовляють російською, возвеличують російську, а не свою, історію з культурою і приймають російські образ і подобу. Приймають, щоб стати “своїми”, але своїми ніколи не стають. Хто ж піднімає голову, як це зробили українці, того намагаються стерти з лиця землі.
Путін, напавши на Україну, розпочав незворотні процеси, які призведуть до розпаду Росії. Жодне закручування гайок вже не допоможе врятувати ситуацію.
Чим ближче кінець імперії, тим безумніші її закони.
