Автор:
До 2014 року і протягом всього російсько-українського конфлікту росіян лякали ОУН-УПА і Степаном Бандерою. І хоча порівняно зі Сталіном кількість росіян, вбитих УПА – це крапля в морі, тим не менш українських повстанців перетворили на головну страшилку в пропаганді СРСР, а потім й сучасної Росії.
В своїх історичних оцінках росіяни завжди були алогічні.
Полк “Азов”, котрий активно воював з російською армією, до кінця утримуючи Азовсталь, можна порівняти з УПА. Українські повстанці воювали з всією репресивною машиною Радянського Союзу, не маючи надсучасного озброєння.
16 травня, коли розпочалась евакуація захисників Азовсталі, вони були перевезені до шпиталів і слідчого ізолятора. Навіть зараз, коли йдуть перемовини про обмін, а особовий склад і командування ОЗСП НГУ “Азов” de facto в російському полоні, росіяни продовжують боятись українських воїнів.
Росія створює антиутопію Орвелла не лише вдома, а й на окупованих територіях.
- За російською армією завжди слідують руйнування, смерть і сльози, але кожен російський окупант впевнений, що несе мир
(Війна – це мир) - Всі війни Росії ідуть під гаслом визволення, але закінчуються рабством для “визволених” (рабство – це свобода)
- Будь-які незалежні ЗМІ та джерела інформації в Росії, окрім офіційної пропаганди, ліквідували (незнання – це сила)
Є лише “русский мир” замість “ангсоцу”, а також поліція думок і Старший брат в постаті Путіна.
Суть будь-якого режиму в тому, що його пропаганда тримається на образі ворога. Режим бореться спочатку проти всюдисущих фашистів, потім бандерівців, а тепер місце перших і других зайняли азовці. Росія з радістю би вбила полонених захисників Азовсталі, але тоді вона втратить сенс власного існування.
Зникне той ворог, якого вони самі ж собі створили. Місто вщент зруйноване, але окупаційна адміністрація Маріуполя шукає азовців серед цивільного населення навіть після того, як всі федеральні канали оголосили, що “нацбаты сдались в плен”.
“Проли” повинні збиратися перед екранами в своїх халупах на двохвилинки ненависті, запиваючи їх кавою “Победа” з сахарином, а їх головною думкою має бути “Слава Богу, что не так, как на Украине”.
ОУН-УПА боялися мертвими, азовців бояться навіть в застінках.
Доля раба жити у вічному страху.
Раб не той, на кого одягнули кайдани, а той, хто хоче мати власних рабів.
